На сьогодні в процесі розмінування перевіряється 85,64 га територій за добу. На жаль, це лише початок, за яким роботи на роки. Нерозірвані снаряди, міни, розтяжки – трагедія, яку нам приніс ворог. Нагадаємо, що є міни та снаряди, які лежать в українській землі ще з Першої світової війни. В цьому й полягає складність та небезпека для поколінь. Глибину цієї небезпеки не завжди усвідомлюють цивільні. Ба більше, нехтують елементарними правилами поводження з небезпечними предметами, які знаходять на дуже великій площі, де колись були або ще тривають бойові дії. На цю тему «День» поговорив з Миколою ОПАНАСЕНКОМ, офіцером 112-ї бригади територіальної оборони м.Києва, який безпосередньо займається розмінуванням українських територій.
«ПО ВСІЙ УКРАЇНІ РОЗМІНУВАННЯ ПОТРЕБУЄ ВІДПРАЦЮВАННЯ 73 ТИСЯЧ КВАДРАТНИХ КІЛОМЕТРІВ»
- Пане Миколо, невеликий термін війни перетворюється потім на величезний термін розмінування. Досі знаходять снаряди Другої й навіть Першої світових війн. Що тоді казати про наші нинішні реалії російсько-української війни. Що ми маємо на цей момент щодо розмінування?
- Зараз можу говорити конкретно по тій території, де працюємо ми. А це Київська область у напрямку міста Житомир. Це Гостомель, Буча, Ірпінь, де працюють великі групи розмінувальників. Наш підрозділ працює по селах, по лісосмугах, по тих місцях куди не дуже хочуть заходити інші. Ми розуміємо всю проблематику зазначених питань. Маємо дуже багато нерозірваних снарядів. Там була величезна кількість збройних формувань рф, які здійснювали злочини й відповідно мінували території. За 7 днів роботи в населених пунктах Мотижив і Копилів ми зібрали та знищили 7 тонн боєприпасів. Це те, що нам залишили росіяни по городах, по домівках. По всій Україні розмінування потребує 73 тисячі квадратних кілометрів.
«МАШИНА ВБИВСТВА ВДОСКОНАЛЮЄТЬСЯ»
- Є різниця між міною, яка може вибухнути, й нерозірваними боєприпасами? Як наші громадяни мають ставитись до таких знахідок?
- Звичайний громадянин має насамперед їх не чіпати. Головний принцип – не знаєш, то й не бери. Навіть ми, сапери, не знаємо всіх підступних механізмів цих мін. Світ рухається вперед і машина вбивства так само вдосконалюється. Тому до всього слід ставитись з обережністю й одразу повідомляти про таку знахідку відповідні органи та чекати на прибуття фахівців.
- Але це, якщо об’єкт можна ідентифікувати як міну. Існують іграшки, запальнички, що слугують камуфляжем для вибухівки. З такими випадками ми стикаємось?
- Я особисто з такими «іграшками» не зустрічався за останні два тижні роботи. Російські війська тікали дуже швидко, а отже, в них просто не вистачало часу на подібні підходи до мінування. Але були випадки, коли траплялись досить хитрі мінування осель посадових осіб. Там велась робота цілеспрямовано.
«УСІ ЗНАЙДЕНІ БОЙОВІ ПРИПАСИ ТРЕБА ЛІКВІДУВАТИ»
- Наскільки є небезпечними боєприпаси ще радянського виробництва?
- Росіяни використовують усе, що в них є в наявності. Як більш новітні боєприпаси, так і старих зразків. Ці стратегічні запаси створювались протягом величезного часу. Повірте, навіть нові боєприпаси можуть не спрацювати. Але це не значить, що він не несе в собі небезпеку, адже в бойовому припасі є бойова частина. Якщо людина не розуміється на цьому, то їй категорично заборонено брати до рук цю «штуку». До кожної знахідки ми ставимось індивідуально. Наприклад, я працював на гостомельському аеродромі два дні. Там дуже багато снарядів, патронів, обгорілих гранат. Лежить обгоріла граната, але без взривателя. По факту, як граната вона вже не несе небезпеки. Але якщо вона потрапить, наприклад, у багаття, то вона зможе вибухнути. Тому всі ці бойові припаси треба ліквідувати. І тут не важливо якого року виробництва ця граната.
- Наскільки цивільні громадяни усвідомлюють небезпеку таких речей?
- Слабко. Дуже слабко. Лізуть до них, як діти не розуміючи можливих наслідків. Інколи люди просто прагнуть знайти якийсь автомат, щоб сховати собі. Але ж при цьому вони реально можуть підірватись на розтяжці. Тому, на жаль, свідомість громадян на низькому рівні.
- І тут важлива робота ЗМІ. Натомість ми бачимо в соціальних мережах. Як бабуся тягне в руках снаряд. Усі радіють, мовляв, як добре, що в нас такі сміливі бабусі. Але ж питання не в її сміливості, а в її необізнаності.
- Я згоден. Тому про цю небезпеку треба говорити постійно. Нам ще багато біди принесуть ці уламки війни. А отже, цивільні мають бути пильними й свідомими. Наслідки нехтування елементарними правилами поводження з такими знахідками можуть бути жахливими. Треба пропагувати ці правила безпеки на загальнодержавному рівні. Побачив? Сповісти відповідні органи. Але ніколи не тягни цю річ до себе до дому й навіть не чіпай її. Для держави це велика проблема. Тим паче враховуючи площу території бойових дій.
