У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкрилася персональна виставка Ірини Кіршиної «Назустріч», що має ретроспективний характер.
Надзвичайно тепло прийняли на Батьківщині талановиту художницю, що прилетіла з Франції на відкриття вернісажу. Кіршина здатна побачити красу і потенціал у звичайнісіньких речах і створити справжні шедеври. Відвідувачі з невимовною щирою цікавістю розглядали роботи авторки та захоплювалися її вміннями творення прекрасного.
Пані Ірина народилася в Києві, навчалася на театрально-декораційному відділенні живописного факультету Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. На початку творчої кар’єри була запрошена до Туреччини, де працювала як театральний художник у театрах Сіде та Аланії. Нині живе та працює у Франції. Організатори зазначають, що Ірина Кіршина працює в галузі художнього текстилю, поєднує при цьому різноманітні техніки, комбінує прийоми вишивки, квілту, аплікації, печворку тощо. Елементи непідробно щирого наїву надають її роботам особливої привабливості, а Ірину роблять оригінальним представником цього напрямку в декоративному мистецтві України 2000-х років. Твори художниці налаштовують на спогади, мрії. За формою її текстиль нагадує бабусині килимочки, дитячий малюнок, а за змістом — це філософські роздуми на вічні теми, які повсякчас актуальні.
Авторка розповіла, що уже багато років займається текстилем, хоча першим її захопленням були ляльки з пап’є-маше, тканин, які були немов театральні персонажі, а потім відкрилася любов до текстилю. «Мене запросили сюди і я із задоволенням приїхала, оскільки досить часто згадую Україну у Франції, сумую за нею. Однойменна робота «Назустріч» має символічний характер, оскільки хвилини очікування і такої жаданої зустрічі з рідними, друзями — одні з найважливіших у житті. І врешті відбулася і моя зустріч з Україною», — зазначила Ірина Кіршина.
— Її твори здатні кожному передати відчуття щастя. Винахідливі колажі, що пронизують душу, уособлюють світле, життєрадісне начало в українському мистецтві початку ХХІ століття і своєю образністю завжди спрямовані до позитивного полюса Добра та Світла», — так характеризує творчість мисткині Зоя ЧЕГУСОВА, мистецтвознавець. — Раніше художниця активно працювала над великоформатними творами, однак зараз її роботи невеликі за розміром, у них використані делікатні фактури, простежується більш монохромна гама та складніші кольоросполучення. Тепер вони ще більше схожі на загадкове театральне дійство...
В основі образності текстильних колажів художниці лежить сплав її власної фантазії і традиції народних майстрів разом із властивими ім простодушністю, метафоричністю та асоціативністю.
Та, без сумніву, елементи непідробно-щирого наїву надають її роботам особливої привабливості, а Ірину Кіршину — професійну художницю, яка пройшла серйозну академічну школу, роблять оригінальним представником цього напрямку в декоративному мистецтві України 2000 років.
Із творчим азартом Кіршина продовжує шукати себе у різних поєднаннях технік, комбінуючи прийоми вишивки, квілту, аплікації, печворку.
Усі чарівливо-живі колажі Ірини відзначаються тонким декоративним почуттям текстильних матеріалів, з якими вона працює як живописець.
Ірина, вже давно колекціоную старовинні тканини і мережива. І як справжній професіонал, дивлячись на них, одразу бачить, який фрагмент можна застосувати в майбутній композиції і як саме він заграє в ній.
На початку творчої кар’єри в здійснених Кіршиною театральних і телепостановках у Аланії та Сіде у Туреччині (2004—2007), куди вона за контрактом була запрошена на роботу театральним художником, Ірина віддавала перевагу живописним засобам у створенні одягу сцени. А потім усвідомила, що у виставковому просторі та в інтер’єрі також можна створювати свій власний камерний театр, але у формах і матеріалах декоративного мистецтва...
— Коли дивишся на роботи Кіршиної, то мов опиняєшся у дитинстві, паралельній реальності. Створені образи здаються реальними, а те, що відбувається навколо них — неначе казка. Це театр, подія, яка відбувається всередині кожної роботи. Художниці притаманна безпосередність світосприйняття, дорослий наїв. Її роботи — майстерне поєднання і живопису, і водночас текстилю. Ірина використовує різноманітні техніки. Наприклад, робота «Зелений чай» виконана на підготовленому заздалегідь полотні — звареній джинсі з використанням різноманітних складних технік та різновидів розпису тканини: вузликовий батик, аплікація, шиття, вишивка, колаж і живопис, — розповідає Ольга НОВОДЕРЕЖКІНА, завідувачка відділу науково-дослідної та експозиційної роботи Національного музею українського народного декоративного мистецтва. — Мисткиня усе робить на одному диханні. Маємо надію, що в майбутньому зможемо підготувати її виставку з найбільш ранніх творів і дотепер, щоб пройти її шлях, оскільки Кіршина змінилась за останній час. На цій виставці переплітаються реалістичні й романтичні образи водночас. Ірину змінив життєвий досвід, та й сама Франція, авторка живе у маленькому містечку Турню, яке занурює у Середньовічну епоху. Це її середовище, в якому їй комфортно.
— Ірині притаманна витонченість, душевність, неймовірна щирість, — вважає художниця Наталка ПІКУШ.
— Я добре знайома з авторкою, ми з одного середовища, і нині слідкуємо одна за одною і обмінюємося різноманітними творчими вподобаннями. Мені подобаються її роботи, це дуже клопітка й ретельна праця. Ірина дуже талановита майстриня зі своїм світобаченням. Її твори витримують не лише український, а й європейський рівень, — додає інша мисткиня, Паула ЛИТОВЧЕНКО.
Інша відвідувачка, Алла БОГДАНОВА, розповіла: «Ірину знаю досить давно: це рідкісне співвідношення гарної, душевної людини та талановитого художника. Я знала її ще з того часу, коли вона робила ляльок. Нині вона вправно працює в галузі художнього текстилю. Для неї тканина як для живописця фарба, а для графіка — олівець. Варто зазначити, що текстиль в Україні, на жаль, мало цінується та відомий, проте маю надію, що Україна наздожене світові тенденції й декоративно-прикладне мистецтво стане в нас на рівні з іншими видами мистецтва».
Виставку можна побачити до 24 лютого.
