Експозицію «Реліквії єврейського світу Галичини», присвячену 85-й річниці Виставки єврейського художнього промислу, яку було розгорнуто у залах Промислового музею у Львові в березні 1933 року, представили вчора у Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства Національної академії наук України (проспект Свободи, 15). Церемонія відкриття перебігала з участю представників області й міста Львів, головного рабина Львова та Західної України Мордехая Шлома Болда та співорганізатора показу професора єврейської історії Чиказького університету Йоханана Петровського-Штерна.
На думку очільниці міського управління охорони історичного середовища Лілії Онищенко-Швець, показ «Реліквії єврейського світу Галичини» – надзвичайно важливий, бо демонструє, в першу чергу, мультикультурність Львова, плекану в минулому.
За словами директора музею, доктора мистецтвознавства Андрія Клімашевського, на виставці, а це – п’ять експозиційних залів, представлено весь спектр єврейського мистецтва Галичини за чотири століття – від початку XVII століття і до XX століття включно.
Куратор показу – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник ІН НАНУ, провідний зберігач фондів музею Людмила Булгакова, яка розповіла «Дню», що більшість старожитностей, представлених на виставці, зібрав львівський колекціонер та етнограф Максиміліан Ґольдштейн (1880 – 1942), який зник безвісти у часи Другої світової війни, але перед тим, у липні 1941 року, встиг передати свою збірку Промисловому музею, що, як відомо, був попередником теперішнього ЛМЕХП. До речі: до теперішнього часу невідомо, чи родина Ґольдштейна загинула у гетто, чи у Янівському концтаборі. «А от доля збірки виявилася щасливішою за долю її збирача», – зазначає музейник.
На огляд публіки в показі «Реліквії єврейського світу Галичини» виставлені понад 200 раритетів. І це, зокрема, тори (п’ятикнижжя), синагогальні пюпітри, суботні підсвічники, кідушні кубки, посуд для ритуального омовіння, атари (прикраси на молитовних покривалах) з позументом, єврейська писанка у пляшці, весільні перстеники, ярмулки, головні убори жінок, гаптовані золотими нитками, дерев'яна різьба, також – екслібриси, витинанки і графіка… Виробам з текстилю, де збереглися написи, організатори виставки зробили відповідний супровід, аби все було зрозумілим, – переклад українською.
«Розкошуємо з тих пам'яток, – говорить директор Інституту народознавства, академік НАНУ Степан Павлюк. – Тішимося, що вони в нас збереглися і перебувають у такому доброму стані. І звісно, дякуємо організаторам показу Людмилі Булгаковій та Андрію Колотаю, а ще – реставраторам, котрі працювали по 25 годин на добу, аби гідно підготувати експозицію».
Своєю чергою, професор Йоханан Петровський-Штерн сподівається, що виставка «Реліквії єврейського світу Галичини» стане першим кроком до створення у Львові «великого і чудового єврейського музею».
Принагідно доречно нагадати, що до Другої світової війни у місті таких музеїв було два: приватний Максиміліана Ґольдштейна, який функціонував із другої половини 1920-х років, та музей європейської громади (кагалу), що його відкрили у травні 1934-го.
Експозиція «Реліквії єврейського світу Галичини» триватиме щонайменше півроку. Організатори виставки сподіваються, що вона буде цікава не тільки львів’янам, також – гостям міста. А особливо – колишнім львів’янам, євреям за національністю, котрі давно живуть за межами України. «Можливо, хтось із них знайде на нашій виставці прізвища рідних чи знайомих, можливо, наш показ когось підштовхне до спогадів», – говорить Людмила Булгакова. І додає, що це дуже важливо, бо спричинює емоції, а ще – спонукає вивчати минуле, без якого нема майбутнього.
Тетяна КОЗИРЄВА, Львів.
Фото Андрія КУБ’ЯКА.
