Вистава створена за однойменною повістю братів Капранових (у межах задуманого ще Віталієм Малаховим, директором-художнім керівником Театру на Подолі проєкту «Фантастика На Сцені»).
Дія «Приворотного зілля» відбувається влітку 1991 року, отож, вийшла така собі іронічна псевдоювілейна комедія до 30-ліття Незалежності. Це історія пригод двох київських кагебістів, які приїхали у відьомське село Зелене шукати приворотного зілля, щоб воно врятувало совєцьку державу від розпаду.
Усе тут діється нібито «ще тоді», але ж ми дивимося на це «вже тепер», сьогоднішніми очима, й отримуємо стійке враження, що в Зеленому (та й не тільки) мало що змінилося – а лиш перейменувалося, перевдяглося, прикинулося чимось нібито іншим. Тут кагебісти – фольклористи, Піп – вочевидь, колишній десантник або мент, Попадя (з гітарою!) – чи не естрадна зірка тих ностальгійно-благословенних років, а головна відьма – сільська вчителька…
На сцені постійно працює телевізор, і вся «автентичність» мешканців Зеленого саме з телевізора, здається, й запозичена, включно з мовою, дуже-дуже українською. Ось гість каже: «Я приїхав з города!» А йому зауважують: «Не з города, а з міста!» Й одразу розумієш, що в Зеленому, мабуть, активно діє осередок «Просвіти», де сидять ортодокси, які вважають, що Миргород і Царгород придумали москалі, а слова «Всякому городу нрав і права» написав їхній Пушкін, а не наш Сковорода. А через те, як не парадоксально, найживішою розмовною мовою тут послуговується Майор КГБ із його неперевершеним суржиком: «Це – вопріс!»…
Відьми Зеленого – вельми колоритні й здебільшого по-рубенсівському тілесно переконливі. А відьми тут, як виявляється, геть усі: й Попадя (Анна Тамбова), і Леся, парторгова дочка (Наталя Рокитська/Роксолана Мулик), і Поштарка (Валентина Сергєєва/Катерина Вайвала), й Баба (Алла Сергійко/Тамара Плашенко), й Тітка Тетяна (Ірина Грищенко/Дарина Малахова). Взагалі розподіл ролей безпрограшний, є на кого подивитись! Блискуча робота в Сергія Сипливого (Майор), чудовий Піп (Ігор Волков/Василь Кухарський), колоритний Парторг (Федір Ольховський/Сергій Бойко). А ще – Костянтин Стоянчев, Дмитро Грицай, Кирило Карпук, Артем Каратаєв...
У виставі достатньо неприхованої еротики, через те чекаєш, що в фіналі хтось за когось вийде заміж. Утім, цього не стається, але фінал усе одно оптимістичний і життєстверджуючий, освячений навіть Конституцією України, яка з’являється в проєкції. Втім, до чого тут Конституція? Це «вопріс», як сказав би незабутній товариш Майор…
Наступні покази вистави «Приворотне зілля» відбудуться 18 і 19 грудня.
