Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Згадуючи Хотинську битву

Цьогорічні меморіальні заходи організовані в співпраці польських і українських структур

Триває відзначення 400-річчя видатної, але все ще недостатньо широко в нас знаної Хотинської битви. Нагадаємо, що вона стала фіналом Хотинської війни між Османською імперією (та її сателітами) і Річчю Посполитою (дуже важливою частиною її війська були українські козаки, а одним з героїв баталії став легендарний гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний). Причиною були і суперечки за вплив на Молдовське князівство, і взаємні набіги з територій обох держав, й інші інциденти.

Султан Осман ІІ 1620 року зібрав велику армію, посилену військами Кримського ханства, Буджаку, трансільванськими, молдавськими та волоськими частинами, і вирушив походом на Річ Посполиту. Вважається, що ця виправа повинна була стати продовженням турецької експансії в європейському напрямку і що султан сподівався завоювати Україну, а можливо, й Польщу з Литвою. В битві під Цецорою, своєрідній «прелюдії» перед Хотином, Річ Посполита зазнала дошкульної поразки. Але наступного, 1621 року, вдалося сформувати потужне польсько-литовсько-українське військо (за різними даними, козаки мали становити близько половини її складу), яке змогло вирівняти ситуацію, витримати облогу турецьких сил та завдати великих втрат османам. Кривава битва під Хотином стала однією з тих ліній, що пригальмували експансію Порти. Було укладено мир. І хоч обидві сторони заявляли про свою перемогу, залишається фактом те, що зірвано було саме османський похід і що саме їхнє військо мусило відійти.

Якщо в континентальному вимірі Хотинська битва була помітним пунктом історії турецьких наступів і відступів у Центральній Європі, то в регіональному вимірі вона стала цінним досвідом співпраці між Річчю Посполитою в цілому та українськими землями, попри всі попередні й подальші суперечності.

Цьогорічні меморіальні заходи організовані в співпраці польських і українських структур. Так, 7 вересня, за ініціативи Польського інституту в Києві, Музею Шереметьєвих, ВІК «Повітовий полк Київського воєводства», громадської організації «Департамент воєнно-культурної антропології» та Музею палацу короля Яна ІІІ у Вілянуві пройшла костюмована «Хотинська хода» київським Подолом. Учасники цієї події, вбрані в строї сімнадцятого століття, пройшли та проїхали на конях Андріївським узвозом і провели зібрання біля пам’ятника Сагайдачному. Хода стала цікавою акцією, яка працює з історичною пам’яттю.

11 - 12 вересня в Кам’янці-Подільському на згадку про Хотинську битву відбувся військово-історичний фестиваль Schola militaria 2021. Численні товариства військово-історичних реконструкторів організовували турніри і змагання, муштри та маневри, тренування. Гості свята могли долучитися до екскурсій, що розповідали про життя військових таборів і фортець сімнадцятого століття. Помітним заходом стали й два музичні концерти – звісно, з виконанням старовинної музики. Першого дня перед учасниками фестивалю виступив знаменитий гурт «Хорея Козацька», який робить дуже багато для популяризації пісень Старої України. А наприкінці фестивалю виступила унікальна артистка – карильйоністка Ірина Рябчук (її називають єдиною в Україні професійною музиканткою, яка грає на цьому музичному інструменті, що складається зі дзвонів) із квартетом бандуристок «Ґердан».

Олег КОЦАРЕВ. Фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів