У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкрилася ювілейна виставка робіт видатної художниці. «Це п’ята виставка, присвячена пам’ятним датам Катерини Білокур, починаючи з 1980-го року, — розповідає куратор виставкового проєкту, науковець музею Олена ШЕСТАКОВА, яка понад 45 років працює в музейному закладі. — Але на нинішній вперше так глибоко та різнобічно показані життя і творчість великої художниці й неординарної особистості.
ДОБРІ АНГЕЛИ
— Головний акцент цього разу зроблено на тих особах, які відіграли важливу роль в житті Катерини Василівни — з якими вона листувалася, які давали їй поради, допомагали,чим могли, підтримували матеріально у важкі часи і були причетні до того, що вона відбулася як художниця, — підкреслює О. Шестакова.
Такими добрими ангелами в її житті були і співачка Оксана Петрусенко, яка не залишилася байдужою до листа невідомої самоуки з села Богданівка, з якого й почався її мистецький шлях, і Павло Тичина, у якого гостювала художниця в Києві і поринала в омріяний світ культурного життя столиці,і мистецтвознавець Стефан Таранушенко, якому довіряла душевні таїни і писала в листах до нього драматичні сторінки своєї біографії, і Дмитро Косарик, який був останньою симпатією і розрадою вже хворої художниці. Таким добрим ангелом в її житті був і Тарас Шевченко, твори якого Катерина Василівна безмежно любила і до якого подумки зверталася за порадою у складні години свого життя.
Всі розділи виставкової експозиції розкривають потаємний світ особистих стосунків геніальної сільської жінки, яка самоосвітою і «волячою впертістю» досягла своєї мрії — бути художником.
Окрема розповідь — про першого директора музею — Василя Нагая, який був чи не найсвітлішою постаттю в житті художниці. Завдяки йому музейна збірка творів К. Білокур є однією з найкращих в Україні. А також про Миколу Кагарлицького, який тридцять років збирав листи Катерини Білокур і відкрив світові письменницький талант народної художниці.
ПОБАЧИТИ ВПЕРШЕ
На виставці представлено 37 живописних робіт художниці з колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва. Вперше гості музею зможуть побачити три роботи з музейних фондів — «Портрет племінниць художниці», «Будьте здорові, з урожаєм!», «XXX CPCP».
Остання картина — це єдина «ідеологічна» робота Катерини Василівни, яка виконана на замовлення і присвячена 30-річчю СРСР. Хоч як її світла душа не чинила спротив, ігноруючи навіть завдання районної влади написати щось гарне до 70-річчя Сталіна, але цього разу уникнути тиску «зверху» їй не вдалося.
На звороті авторка написала своєрідну «пояснювальну записку», в якій зазначено: «Тема для цієї картини дана мені Полтавським будинком народної творчості. А прикрасу для неї я придумала сама».
Декілька картин представляли інші київські музеї — Національний музей Тараса Шевченка, Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини та Літературно-меморіальний музей-квартира Миколи Бажана. Одна із них особливо привертає увагу -»Букет квітів» на синьому білокурівському тлі, яку художниця присвятила і подарувала Музею Тараса Шевченка у 1949 році.
«Я САМОУЧКА»
Особливе враження справляють рідкісні документальні матеріали з Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України. Адже побачити лист, приміром, Стефану Таранушенку, старанно написаний художницею в холодній, нетопленій хаті, на десяти великих аркушах великими літерами — справді вражаюче.
Без хвилювання не можна читати і той рядок, написаний Катериною Василівною власноруч у «Особовому листку» в графі «Освіта» для вступу до Союзу художників: «Ні за один день освіти не маю. Я самоучка».
ВТРАЧЕНІ КАРТИНИ
— Кожна картина на виставці має свою біографію, історію свого створення, життя і, на жаль, загибелі. Адже 11 робіт художниці, які були представлені на першій виставці в Полтаві у 1940-му році, драматично загинули у пожежі на початку Другої світової війни. Не залишилося навіть переліку цих робіт, які були першим успіхом і гордістю художниці, зазначає Олена Шестакова.
Зникли безвісти ще дві картини — «Цар Колос» та «Берізонька» під час виставки українського мистецтва в Парижі 1957 року. За офіційною версією їх вважають вкраденими, про що свідчить витяг із пояснювальної записки головного наглядача Французького національного музею «Лувр» для ЮНЕСКО від 21 квітня 1958 року (копія цього документа вперше представлена в експозиції).: «... за невстановлених обставин викрадено дві роботи названої авторки..».
За іншою версією твори української художниці могли бути подаровані впливовим особам і сьогодні, можливо, прикрашають чиюсь приватну колекцію. Знайти і тим більше повернути втрачені картини в Україну, справа майбутніх дослідників і ентузіастів.
А поки що, завдячуючи інноваційному проєкту «БІЛОКУР», який здійснив музей за підтримки Українського культурного фонду, гості музею можуть побачити картини «Цар Колос» та «Берізонька» за допомогою мобільного додатку SIMOAR.
Крім того, цікаві подробиці про життя і творчість великої художниці відвідувачі музею мають можливість дізнатися, скориставшись аудіовізуальним гідом, а також вперше побачити, як «оживають» білокурівські картини у власних смартфонах.
ДУХОВНИЙ ЗВ’ЯЗОК
Головним завданням музейного проєкту «БІЛОКУР», який завершився ювілейною виставкою, було залучити молодих людей до вивчення творчого спадку великої українки. Тому особливо приємно, відзначають організатори, що експозиція завершується на першому поверсі роботами учнів мистецьких шкіл Києва, які стали переможцями конкурсу малюнків»Життя серед квітів»,присвяченому ювілейній даті художниці.Ця мистецька подія, яка проводилася спільно з музеєм, засвідчила духовний зв’язок поколінь і невичерпність талантів українців.
— У конкурсі взяли участь 121 учень різних вікових категорій, серед яких 32 стали переможцями. В учнівських роботах ми побачили не тільки захоплення творчістю Катерини Білокур, але й любов до краси світу, важливість збереження прекрасного в сучасному світі, екологічну тематику. «Життя серед квітів» — це роздуми в картинах від учнів мистецьких шкіл, — зазначила організатор конкурсу Віта ЗІНЕВИЧ, методист Київського міського методичного центру закладів культури та навчальних закладів.
Виставка «Катерина Білокур. Життя в обіймах квітів» триватиме до кінця березня 2021 року.
