Марія Котигоренко

23 грудня Мої права та обов’язки — чорний шрифт на сніжному полотні. Сухий, як стара долоня, блідий та непомітний, як ранок, що підкрадається під час нашого сну. Я вдивляюся в цей скупий шрифт, забуваючи, що кожен ковток повітря несе диво. Є тільки байдужі літери на сяючому аркуші. Там не вказано...

11 листопада Мої обов’язки. Обов’язки перед країною, яка тріпотить від безрадісного очікування і боязко намагається зігріти вкриті інеєм долоні. Щодня я дивлюся в її запорошені скляні очі жовтих автобусів та вкритих нальотом вітрин. Її очі сірі, як небо, яке вкрило нещасно схилену голову. Я так...