Григорій Пащенко пригадує, що, коли він освоїв літак і почав самостійно літати, вперше за декілька років приїхав додому в село до бабусі. Ну й, як годиться, оповідає, як все було: як літає, як сідає. А бабця й питає:
— Ти що, насправді літаєш?
— Так.
— І де?
— Високо-високо.
— Але ж там...