Завдяки відпочиваючим, до бюджету Автономної Республіки Крим надійшло вже на 200 тисяч гривень більше, аніж за такий же період минулого року (з офіційного повідомлення уряду АРК).
Гроші — аргумент, звичайно, переконливий. Проте одна справа, якщо левову частку надходжень курорту залишила купка багатіїв, інша — якщо змогли оздоровитися тисячі людей. У цьому разі відповідь також утішлива: в липні Крим прийняв на 10 відсотків курортників більше, аніж минулого року.
І все-таки, як за умов нашої жебрацької зарплати, люди прихитряються відпочивати в санаторіях? Як виживають оздоровниці? З такими запитаннями кореспондент «Дня» звернулася до голови Ялтинської ради у справах курортів Валерія МОНЧЕНКА .
— Природно, що, маючи середню зарплату 180 гривень, купити путівку за 1300 просто немислимо. Тож таким, котрі найбільше потребують і котрі є соціально незахищеними, допомагають профспілки, Чорнобильський фонд та інші, — каже Валерій Михайлович. — Роботу ми ведемо в таких трьох основних напрямках: у середньому 13 відсотків путівок (улітку — 20) — це профспілкове замовлення України. Ще 20 відсотків путівок забирає фонд соціального страхування Москви, з яким ми дуже тісно співробітничаємо. Частину віддаємо пайовикам-забудовникам (тим підприємствам, які вкладали кошти у створення оздоровниць). Щоправда, останніми роками цей напрям дещо ослаб. Приблизно 30 відсотків путівок продається через посередників — туристичні фірми. І 10 відсотків — на місці, в самих санаторіях.
— Яка вартість путівок: від і до...?
— Для дітей із Чорнобильської зони мінімальна плата за путівку на 21 день становить 550—600 гривень. Цю категорію пільговиків звільнено від ПДВ, тому в них один день перебування в санаторії коштує 26 гривень. Профспілки та пайовики-забудовники за путівку на 24 дні платять 1300 гривень. У них вартість одного дня — 54 гривні. Туристичним фірмам продаємо путівки по 70 гривень за день. Це так звана договірна ціна. Роздріб, природно, ще дорожчий. Тобто той, хто, як мовиться, «прийшов із вулиці» і хоче купити путівку в касі санаторію, заплатить за неї ще на 10 відсотків більше.
— Не дивно, що вже декілька років чую: краще поїхати в Болгарію, ніж у Крим. Що ви на це скажете, Валерію Михайловичу?
— Усе пізнається під час порівняння. Так, три роки тому вигідніше було відпочити на якому-небудь східноєвропейському курорті, як у нашому санаторії. Сьогодні дешевше відпочити в Криму. Однак усе це, врахуйте, в доларовому еквіваленті. Долар — це така «хитра» величина, яка об’єктивно не відображає всієї економічної ситуації. У нас. Тому що, як у будь- якій сировинній країні, в нас, передусім, найдешевша робоча сила. І жебрацька зарплата. Якщо брати в доларовому еквіваленті, то ціни на путівки в кримські санаторії за останні три роки впали приблизно удвічі. Наприклад, 1998 року один день перебування в одномісному номері з усіма зручностями (ванна, туалет) середньої оздоровниці коштував 27 доларів США. 1999-го — 17. Сьогодні — 14 доларів.
— Чому ж наші громадяни, які б хотіли підлікуватися в санаторії, не відчувають цього здешевлення, не можуть дозволити собі купити путівку?
— Зрозуміло чому: 1998 року долар коштував дві гривні, сьогодні — вже 5,4 гривні. Ось вам і еквівалент. Плата за енергоносії, інші платежі зростають, а робоча сила, як і раніше, залишається дешевою. Зарплата і разом з нею матеріальні можливості людини занадто низькі. Я маю на увазі не тільки Україну, а й більшість пострадянських республік.
— До речі, по-моєму, гостей із близького зарубіжжя, крім Росії, в Ялті взагалі не видно?
— Це наша найбільша проблема. Раніше Крим завжди був запитаний такими республіками, як Узбекистан, Білорусь, Молдова. Охоче приїжджали прибалти. З осені по грудень Крим був заповнений узбеками. Наш клімат для них, у прямому значенні, — порятунок. Справа в тому, що дефоліант, яким обприскується бавовна, дуже шкідливий для верхніх дихальних шляхів. Тому після збору урожаю чи не весь Узбекистан їхав до нас оздоровитися. Не дивно, що навіть однойменний санаторій побудують на Південному березі. А сьогодні не те щоб із такої далечини, навіть московській сім’ї із трьох чоловік виїхати в Крим накладно. Плата за проїзд дорівнює вартості ще однієї санаторної путівки. Дуже велику кількість відпочиваючих «відбили» в нас високі ціни на авіа- та залізничний транспорт, усілякі митні та прикордонні нововведення. А зв’язок із Білоруссю багато в чому підірвали їхні «зайчики»: грошовий обмін виходить надзвичайно складним. Із другого боку, наш курорт зазнає і «природної» шкоди: сьогодні відбувається могутня боротьба за ринок. Щоправда, нерідко реклама, що заманює жителів СНД на Чорноморське узбережжя Кавказу, проводиться не завжди цивілізованими щодо Криму методами.
— Які кримські санаторії найпопулярніші?
— Насамперед ті, що мають гарні сервісні умови. Ті, де є весь набір медичних послуг, плавальний басейн, власний пляж. Загалом, оздоровниці, які роками «створювали своє ім’я» і яких на ринку добре знають. Це санаторії «Місхор», «Лівадія», «Ай-Петрі», «Україна». Вони, до речі, працюють протягом усього року. А більшість, у зв’язку з економічними труднощами, перейшли на сезонну роботу: із травня — по жовтень, хоча кліматичні умови та медичне оснащення кримських оздоровниць дозволяє їм лікувати хворих цілий рік.
