Славнозвiсний київський костел Святого Миколая побудовано у 1899 — 1909 роках на кошти віруючих під керівництвом вiдомого архітектора В. Городецького. Ще недобудований костел освятили, щоб він швидше став діючим. 1936 року костел Святого Миколая було закрито. А 1978 року ухвалено рішення віддати цю будівлю Будинковi органної музики. Тоді було здійснено реставраційні роботи, і з 1981 року костел почав функціонувати як концертний зал.
Один із наступних поворотів історії припадає на перебудову. Саме тоді у костелі Святого Миколая почали співіснувати Будинок органної музики і католицька парафія Святого Миколая Київської єпархії (настоятель отець Радуслав). Ситуація досить складна. Концерти і репетиції, що проходять у приміщенні костелу, не дають можливості віруючим відвідувати храм у будь-який час, молитва стає суворо регламентованою — щовечора з шостої до восьмої години. Та ще й у маленькому приміщенні внизу костелу, тому що у великому в цей же час відбуваються концерти.
З іншого боку, якби приміщення функціонувало тільки як концертний зал, то Будинок органної музики міг би давати не 23 — 24 концерти щомісяця, а майже вдвічі більше. Директор Будинку Тетяна Стахурська не великий прихильник того, щоб проводити ярмарки в приміщеннях театрів або музеїв, але вона вимушена пам’ятати, що афіша одного концерту з розклеюванням по місту коштує 600 — 700 гривень. Проте здати приміщення діючого храму, припустiмо, в оренду для показу мод (навіть за дуже великі гроші) Тетяна Стахурська не може з етичних міркувань.
Ще один етап в історії костелу — травневий указ віце-мера столиці Михайла Поживанова. В ньому йдеться про передачу костелу Святого Миколая віруючим. Безумовно, враховуючи історію костелу, це рішення правильне. Воно не тільки підтримується парафією, але сприймається як закономірне і Тетяною Стахурською. Однак постає таке запитання: куди подіти блискучі творчі сили, що складають на рідкість згуртований колектив Будинку органної музики. А це — ні багато ні мало — 200 осіб.
Нещодавно вийшла ще одна постанова Кабінету Міністрів, у якій йдеться, що будівлю костелу буде віддано церкві лише після того, як Будинку органної музики нададуть інше приміщення. Але вирішення цього питання покрито темрявою невідомості, зокрема, з виділенням землі під будівництво. Якщо ж казати про нині існуючі концертні зали, то жоден не підходить для Будинку органної музики.
Парафія на чолі з настоятелем отцем Радуславом чудово розуміє проблеми Будинку органної музики. До того ж орган — постійний супутник католицьких служб, а багато костелiв у вільний час слугують ще й концертним залом для виконання органних творів.
Але виникає така проблема. Концерт — це результат гігантської репетиційної праці. А якщо колектив Будинку органної музики не буде мати постійної будівлі не тільки для виступів, але й для репетицій, про високий рівень концертів також можна забути. Адже вже зараз репетиції змушені проводити в адміністративному приміщенні, поряд з яким відбувається будівництво: все гуде, дзижчить, стукотить, 80 осіб — у маленькій кімнатці.
Отже, питання залишається відкритим. І вирішити його ні віруючі, ні музиканти самостійно не зможуть. Чи захоче вирішити держава?
