Мовне питання ще стоїть на порядку денному — особливо в період виборчої кампанії: чи то президентської, чи парламентської. Навіть і на місцевих виборах почасти звертаються до питання мови. У вирі останньої виборчої боротьби непомітним, як на мене, залишився чи то ювілей, чи просто кругла дата. 28 жовтня 1989 року, рівно 20 років тому, Верховна Рада Української РСР прийняла закон «Про мови в Українській РСР», за яким Українська РСР забезпечила українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвитку духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної майбутності. Сорок статей закону і до сьогодні забезпечують «поступове впровадження української мови у всі сфери суспільного життя». Правда, до них додалася стаття 10 Конституції України, декілька рішень Конституційного суду України. Принцип верховенства права і диктат інструкцій. І повсюдна неукраїнська мова. В столиці принаймні.
В чому ж проблема, що після 20-ї річниці закону ані сам закон, ані державна програма розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року зі ста пунктів, яка була розроблена на виконання закону республіканською комісією, створеною постановою Ради Міністрів УРСР за участю Академії наук УРСР, відповідних міністерств і відомств УРСР, облвиконкомів, Київського та Севастопольського міськвиконкомів, не зреалізована? Ще за прем’єр-міністра Віктора Януковича була затверджена Державна програма розвитку і функціонування української мови на 2004—2010 роки. Нагадаю, що за суверенний період це була єдина комплексна державна програма задля зміцнення статусу української мови як державної. Для яскравого позитивного прикладу мовного будівництва варто все-таки брати РФ.
У ЦЬОМУ ПИТАННІ — З РОСІЯНАМИ НАМ ПО ДОРОЗІ
Мова у Російській Федерації є навіть більше, ніж засіб міжнаціонального спілкування. Такий висновок можна зробити із аналізу прийнятих у Росії законів, які врегульовують мовні питання. Насамперед хочемо зазначити, що мовний суверенітет як у колишніх союзних республіках, так і в РФ розпочався із прийнятого Верховною Радою СРСР 24 квітня 1990 року за №1450-1 закону «Про мови народів СРСР». Але прийняття такого демократичного закону сприяла, звісно, Конституція СРСР та події, які охопили тоді шосту частину світу. Нагадаю, що за Конституцією СРСР громадянам СРСР різних рас і національностей надавалася можливість користуватися рідною мовою та мовами інших народів СРСР. Також громадяни СРСР мали можливість навчатися в школі рідною мовою. Більше того, закони СРСР, постанови та інші акти Верховної Ради СРСР публікувалися мовами союзних республік; судочинство провадилося мовою союзної або автономної республіки, автономної області, автономного округу або мовою більшості населення даної місцевості.
Законом визначалося, що законодавство в СРСР стосовно розвитку та використання мов народів СРСР складається, окрім зазначеного закону, із законів союзних та автономних республік про розвиток та використання мов народів СРСР. Таким чином, союзний мовний закон дозволяв союзним та автономним республіками у себе врегульовувати законом мовні питання. Більше того, союзні та автономні республіки отримали право визначати правовий статус мов республік, в тому числі й установлювати їх у якості державних мов. За російською мовою на території СРСР залишено статус офіційної мови СРСР та мови міжнаціонального спілкування.
Закон містив норму про гарантії мов СРСР. Законом гарантувалося, що фінансування програм розвитку мов народів СРСР здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів. А фінансування програм розвитку мов малочислених народів СРСР могло здійснюватися із залученням також централізованих коштів. Цікаво, що мова офіційного листування та інших форм офіційних зносин між державними органами союзних, автономних республік, автономних областей, автономних округів, національних адміністративно-територіальних одиниць здійснюється мовою, зручною для сторін, або офіційною мовою СРСР. Більше того, громадяни СРСР отримали право звертатися рідною мовою або іншою мовою народів СРСР, якою вони володіють. Відповіді на пропозиції, заяви і скарги громадян в державні органи СРСР давалися мовою звернення. За відсутності можливості надати відповідь мовою звернення така відповідь надавалася офіційною мовою СРСР. Закон дозволив мову відповідей на пропозиції, заяви, скарги громадян союзним та автономним республікам визначати самостійно (стаття 9 закону). Союзним законом передбачалося, що судочинство має вестися мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу або мовою більшості населення даної місцевості. Офіційною мовою СРСР судочинство велося у Верховному суді СРСР та у військових трибуналах. Передбачалося, що судові документи вручаються особам, які беруть участь у справі, мовою судочинства, а також, за їхньою вимогою — у перекладі мовою, якою вони брали участь у судових діях, або офіційною мовою СРСР. Порушення прав про мову судочинства слугувало підставою для скасування рішення суду. Правила визначення мови судочинства поширювалися і на мову нотаріального діловодства.
Законом було передбачено, що офіційні документи, які посвідчують особу, або відомості про неї оформлювалися мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких видаються ці документи, і офіційною мовою СРСР.
Працівники сфери обслуговування зобов’язані застосовувати в межах, передбачених загальносоюзним та республіканським законодавством, кваліфікаційних вимог для заняття відповідних посад мову, вибраною особою, яка обслуговується. Відмова в обслуговуванні під приводом незнання мови визнавалася недопустимою і тягла за собою відповідальність.
ДЕМОКРАТИЧНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО МОВИ НАРОДІВ РОСІЇ
Союзні та автономні республіки, отримавши право визначати на своїй території правовий статус мов, відразу ж цим скористалися. Причому всі. В тодішній РРФС таким днем стало 25 жовтня 1991 року, коли Рада РРСФР прийняла Декларацію про мови народів Росії та закон «Про мови народів РРФСР». У Декларації було проголошено, з-поміж іншого, право кожної людини на вільний вибір навчання, виховання та інтелектуальної творчості; на вільний вибір мови спілкування; рівні можливості для збереження, вивчення і розвитку усіх мов народів РРФСР; особливий захист та увагу держави до нечисленних народів, а також народів, які не мають своїх національно-державних та національно-територіальних утворень.
Відразу ж зазначимо, що перший мовний закон РФ справді був законом про мови народів РФ, хоча вперше за багато століть російська мова отримала статус державної мови. З висоти часу однозначно можна зробити висновок, що тодішній закон установив три базові норми стосовно мовної політики. Це, по-перше, рівність усіх мов незалежно від кількості носіїв мови. По-друге, визначив статус російської мови. По-третє, республіки отримали право встановлювати у себе державні мови. Одним словом, закон дозволив зняти тодішню національну напругу, яка могла виринути в різний спосіб.
З часом зазначений закон декілька разів змінювався. Республіки в складі РФ втратили право самостійно приймати рішення про правовий статус мов народів, які проживають на їхній території. Федеральні конституційні закони, федеральні закони, акти палат Федеральних Зборів РФ, укази і розпорядження президента РФ, постанови і розпорядження уряду РФ стали офіційно друкуватися державною мовою РФ; закони та інші нормативні правові акти республік разом із державною мовою РФ могли офіційно друкуватися державними мовами республік. Офіційною мовою РФ стали оформлюватися документи, що посвідчують особу громадянина РФ, записи актів цивільного стану, трудові книжки, документи про освіту, військові квитки та інші документи. Державною мовою РФ стало вестися судочинство і діловодство в судах та правоохоронних органах. Звісно, що вилучена частина четверта статті 18 закону про те, що порушення встановленого законодавством РРФСР та республік в складі РРФСР порядку використання мов у судочинстві та діловодстві у правоохоронних органах є підставою для скасування рішення суду та всіх інших процесуальних рішень, які були прийнятті по справах, що знаходилися у провадженні.
Істотних змін мовна політика зазнала після внесення змін до статті третьої закону «Про мови народів Російської Федерації», яку було доповнено шостим пунктом: в РФ алфавіти державної мови РФ та державних мов республік базуються на графічній основі кирилиці. Інші графічні основи алфавітів державної мови Російської Федерації і державних мов республік можуть встановлюватися федеральними законами. Деякі депутати навіть вважали, що це буде перший прецедент в історії міжнародного права, при цьому порушуються і міжнародні документи, які визнала Росія.
Федеральний закон РФ «Про державну мову Російської Федерації» короткий — всього сім статей. Насамперед законом визначено, що статус російської мови як державної мови РФ передбачає обов’язок використання російської мови в сферах, які визначені цим законом, законом РФ від 25 жовтня 1991 року за №1807-1 «Про мови народів Російської Федерації» та іншими нормативними актами. Таке на практиці означає повсюдну російську мову. Відразу же зазначу, що в Російській Федерації за законом державна мова РФ є мовою, яка сприяє взаєморозумінню, зміцненню міжнаціональних зв’язків народів Російської Федерації в єдиній багатонаціональній державі. В Росії, зокрема, державна мова РФ підлягає обов’язковому використанню, з-поміж іншого, в діяльності органів місцевого самоврядування. Особливо варто зауважити, що в законі зазначено, що при використанні російської мови як державної мови РФ не допускається використання слів і виразів, які не відповідають нормам сучасної російської літературної мови, за винятком іншомовних слів, які не мають загальновживаних аналогів у російській мові.
Закон містить також статтю про захист і підтримку державної мови РФ. Так ось, у Росії федеральні органи державної влади в межах своєї компетенції забезпечують функціонування державної мови РФ на всій території РФ; розробляють та приймають федеральні закони та інші нормативні правові акти РФ, розробляють і реалізовують спрямовані на захист та підтримку державної мови РФ відповідні федеральні цільові програми; сприяють вивченню російської мови за межами РФ. Порушенням законодавства РФ про державну мову РФ за законом вважається прийняття федеральних законів та інших нормативних правових актів РФ, законів та інших нормативних актів суб’єктів РФ, які спрямовані на обмеження використання російської мови як державної мови РФ, а також інші дії і порушення, які перешкоджають здійсненню права громадян на користування державною мовою Російської Федерації.
РЕСПУБЛІКИ МАЮТЬ ПРАВО ВСТАНОВЛЮВАТИ СВОЇ ДЕРЖАВНІ МОВИ
Конституція РФ проголошує Росію федеративною державою, яка складається із 89-ти рівноправних суб’єктів. До складу Росії входить 21 республіка, шість країв, 49 областей, два міста федерального значення, одна автономна область і десять автономних округів. Так-от, в республіках РФ здебільшого мовні питання врегульовано республіканською Конституцією та окремим законом.
Перші мовні закони у республіках РФ з’явилися уже на початку дев’яностих років. Свої мовні закони мають Адигея, Алтай, Башкортостан, Бурятія, Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Калмикія, Карачаєво-Черкесія, Карелія, Комі, Республіка Марі Ел, Республіка Мордовія, Саха (Якутія), Північна Осетія — Аланія, Татарстан, Тива, Удмуртія, Хакасія, Чеченська Республіка, Чувашія. Проте у найбільш багатонаціональній республіці в Російській Федерації — у Республіці Дагестан, хоча відповідно до статті 11 Конституції Республіки Дагестан (прийнята Конституційними Зборами 10 липня 2003 року) і встановлено, що державними мовами Республіки Дагестан є російська і мови народів Дагестану, ще не прийнято окремого закону на кшталт «Про мови народів Дагестану». Правда, є закон про затвердження республіканської цільової програми «Російська мова» (2007—2010 роки).
Відразу мусимо зазначити, що первісний варіант мовних законів істотно було змінено. Наприклад, поступово в сторону російської змінювалася мова органів державної влади, місцевого самоврядування та мова діловодства у зазначених органах. Вже не було обов’язку чиновникам відповідати мовою звернення. Діловодство та фінансова звітність на підприємстві поступово ставали тільки російськомовними. Мова навчання та виховання здебільшого також російська. Зрештою, інтернет-представництва республіканських органів державної влади виключно російськомовні. Деякі можуть бути й англомовні. Наприклад, офіційний сайт уряду Республіки Калмикія http://www.kalm.ru/ru/ чи офіційний сайт президента та уряду Республіки Удмуртія http://www.udmurt.ru/, чи офіційний сайт президента Кабардино-Балкарської Республіки http://www.presidentkbr.ru.
Перші мовні закони в республіках вирішили все-таки змінити. І більшість змін спрямовано на реальне масове утвердження в республіках Російській Федерації державної мови РФ. Але і за такої мовної ситуації із державною мовою РФ ситуація не найкраща. Наприклад, у Карачаєво-Черкесії у 2008 році єдиний державний екзамен з російської мови складали 4243 учні, 185 одинадцятикласників були не допущені до екзамену. Із загальної кількості тих, хто складав екзамен, найбільше написали на «3», себто 1761 учень, або 41,5%. На другому місці ті, хто отримали «4» — 1102 учні, або майже 26%. І лише 373 одинадцятикласники, або 8,8%, показали відмінні знання з російської мови. Із 308-ми претендентів на золоті та срібні медалі 11 учнів отримали з російської мови трійки. Таким чином, більше половини випускників із Карачаєво-Черкесії — 65,2% склали екзамен з російської мови на «2» і «3». Що там казати про Карачаєво-Черкесію — у Москві, наприклад, єдиний державний екзамен з російської мови, який проходив 29 травня 2007 року, зі слів голови департаменту освіти Москви Ольги Ларіонової, не склали понад 4% школярів. А взагалі у РФ із 145 166 731 населення 142 573 285 осіб вказали, що володіють російською мовою. Себто, 2 593 446 осіб не володіють російською мовою.
Частково пояснення саме такої мовної політики знаходимо ще в Концепції Федеральної цільової програми «Російська мова (2006—2010 роки)», яка затверджена розпорядженням уряду Російської Федерації від 5 серпня 2005 року за №1355-р. Концепція починається таким: у період існування Радянського Союзу російською мовою як державною розмовляли 286 млн. людей. До сьогодні (себто, до 2005 року) населення 14-ти колишніх республік СРСР нараховує понад 140 млн. осіб і за чисельністю майже дорівнює населенню Російської Федерації, проте російською мовою, за даними авторів доповіді міністерства закордонних справ Російської Федерації «Російська мова в світі», володіють 100 мільйонів. В Російській Федерації також спостерігається зниження рівня володіння російською мовою як державною мовою, особливо серед представників молодого покоління, звуження сфери його функціонування як засобу міжнаціонального спілкування, спотворення російської літературної мови у мовленні політичних діячів, державних службовців і працівників культури, радіо та телебачення. І це при тому, що, окрім зазначених законів, у наших сусідів раніше була федеральна цільова програма «Російська мова» на 2002—2005 роки, Програма підтримки Російською Федерацією інтеграційних процесів в сфері освіти в СНД на 2004—2005 роки.
МОВНА СТРАТЕГІЯ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Не менш цікавим документом є показники федеральної цільової програми «Російська мова (2006—2010 роки)», які характеризують хід її реалізації (додаток №1 до програми). Так ось, стратегічним завданням програми, окрім закономірного для РФ забезпечення ефективного функціонування російської мови як державної мови РФ, стало і забезпечення ефективного функціонування російської мови як основи розвитку інтеграційних процесів в СНД, а також підтримка російської мови в країнах Балтії. Показниками програми має стати різке збільшення в 2010 році долі осіб, які володіють російською мовою, серед населення держав — членів СНД та країн Балтії: із 15% у 2005 році до 40% у 2010 році. При цьому на вивчення стану і реального використання російської мови в державах — членах СНД та країнах Балтії на 2006—2010 роки із федерального бюджету виділено 0,82 мільйона рублів; із позабюджетних коштів — 2,2 мільйона рублів (мільйони рублів в цінах відповідних років). На виході має бути створено банк даних, який містить систематизовану інформацію про реальне використання російської мови в державах-членах СНД і країнах Балтії. Також зазначеною програмою із федерального бюджету РФ протягом 2006-2010 років планується виділити 401,68 мільйона рублів і 45,5 мільйона рублів із коштів бюджетів суб’єктів РФ на реалізацію комплексу заходів з укріплення позицій російської мови в державах — членах СНД і країнах Балтії.
Насамкінець про таке. В Російській Федерації практикується для випускників загальноосвітніх шкіл єдиний державний екзамен. Обов’язково випускники шкіл складають екзамен з російської мови та математики. Російську мову складають, звісно, російською мовою. Математику також по-російськи. Слід звернути увагу, що в тих суб’єктах РФ, де певні мови визначені державними, немає обов’язкового екзамену із державних мов. Більше того, в тих суб’єктах РФ, де є державні мови, немає обов’язку та навіть права складати математику чи іншу дисципліну іншою державною мовою, хоча би на вибір. Хоча би для показників.
