Наша держава нині не спроможна забезпечити людині нормальний життєвий рівень, матеріальні проблеми починають переростати в психологічні, в невіру в завтрашній день, призводять до депресії. У такі моменти на допомогу людині має прийти інша людина. Якщо це друг або сусід, — чудово. Але під час криз депресія набуває масового характеру. Тому суспільству необхідні кваліфіковані соціальні працівники. Донедавна це поняття зв'язувалося у нас тільки з людьми, які обслуговують самотніх хворих, прикутих до ліжка. Це були сестри милосердя з органів соцзабезпечення й Червоного Хреста. Але потреби суспільства набагато ширші. Соціальна допомога потрібна неблагополучним дітям, неблагополучним сім'ям, групам ризику. Психологічна допомога потрібна часто-густо й багатим. Не дивно, що в багатьох високорозвинутих країнах такі люди мають своїх психоаналітиків.
Асоціація соціальних педагогів, волонтерський рух поклали початок формуванню в Україні соціальної інституції. Чудовий досвід соціальної роботи (педагогів, психологів, лікарів, соціальних гувернерів) є вже в Західній Україні, Сімферополі, Луганську, Дніпропетровську. Представники Росії, Молдови, Білорусі та Польщі розповіли на семінарі про свої здобутки. Тепер справа наших учених — зв'язати практику з теорією й дати обгрунтування поняттю «соціальний працівник».
