Рослину, про яку піде мова, навряд чи можна назвати відомим овочем. Доля у неї незавидна: якщо й садять її на городі, то десь біля дороги чи межі, в затінених місцях. У промисловому сільськогосподарському виробництві її практично немає, у фермерських господарствах вона теж рідкий гість. Хоча це дуже-дуже цінна рослина, і за кордоном до цієї культури ставлення зовсім інше: у США, наприклад, під топінамбуром зайнято 700 тисяч гектарів. А прийшла вона до нас, як і картопля, із Північної Америки. Там навіть місцина є з такою назвою. У Європу топінамбур був завезений 1610 року, відразу розповсюдився у Франції, Іспанії й Англії, до Росії дійшов у ХVIII столітті. В Україні його стали звати волоською ріпою, бо, очевидно, завезений сюди був через Валахію.
Належить ця рослина до родини айстрових. Відома як овочева рослина вже не одну тисячу років. Рослина багаторічна, листя нагадує соняшникове, але дрібніше. Топінамбур — морозо- й засухостійка рослина. Наземна частина його витримує короткочасне зниження температури до —8 град., викопані плоди (які зовні формою часто нагадують грушу, тому топінамбур ще називають земляною грушею) на повітрі — до —12 град., а під снігом у ґрунті — до —35 град. Росте практично на будь-яких ґрунтах, аби не дуже кислих. На одній рослині утворюється від 20 до 30 бульб масою 10-50 г кожна, а бувають вагою до 120 г.
Урожай може досягати 200 кг із однієї сотки. Топінамбур недаремно називають фермерською рослиною, адже його зелена маса може дати урожай до 500 кг зеленої маси з одного ара, який із задоволенням поїдають коні, корови, свині, кури, кролі, нутрії у свіжому й силосованому вигляді.
Вітамінний та органічний склад топінамбуру ще мало вивчений. За вмістом кормових одиниць земляна груша перевершує кукурудзу в 1,3 разу, кормові буряки — в 2,6 разу, перетравного протеїну в бульбах топінамбура більше в 1,2—1,6 разу, ніж у картоплі, в 1,7—2,5 разу більше, ніж у кормових буряках. Пектин, якого в бульбах топінамбура до 9—11%, допомагає організмові у виведенні радіонуклідів. Бульби містять 20,6% сухої речовини, 3,2% білка, 1,7% мінеральних речовин, 18,6% вуглеводів, 18% амінокислот.
Найцінніша якість рослини в тому, що в її бульбах багато полісахариду інсуліну. При його розщепленні в організмі утворюється фруктоза, дуже необхідна в харчовому раціоні хворих на цукровий діабет. Якби людина у своєму харчуванні приділяла належну увагу топінамбуру, то така хвороба часу, як цукровий діабет, не поширилась би так загрозливо у світі, як зараз. Адже якщо лікарям вдається на початкових стадіях захворювання переконати пацієнта, що панацеєю в такому випадку може стати топінамбур, то при вживанні його протягом двох-трьох місяців нормалізується вміст цукру в організмі.
Свіжим соком земляної груші легко знижується кислотність шлункового соку, причому він не лише знижує кислотність, а й нормалізує її у випадку, якщо вона понижена. Показаний він також і при виразках шлунка та дванадцятипалої кишки, при підвищеному кров’яному тиску, тромбофлебіті, анемії.
Бельгійці вживають топінамбур, готуючи його досить оригінально: відварюють у вині з вершковим маслом і стверджують, що тоді він ні в чому не поступається делікатесному артишоку.
