Морква була широко відома ще за дві тисячі років до н.е. Вона широко вживалася в їжу у Древньому Римі та Греції. Літературні джерела розповідають, що на трибунах, з яких патриції спостерігали за боями гладіаторів, завжди стояв характерний хруст. То привілейована римська знать їла моркву, якою були доверху набиті вишукані сумочки місцевих модниць і кишені їхніх супутників.
За чотири тисячі з лишком літ свого розвитку морква так змінилась під дією людської праці, що якби в наші дні з’явився древній римлянин, він, імовірно, не впізнав би своїх доісторичних ласощів. Із однорічної рослинки з тонкими, не дуже солодкими і грубуватими корінцями, морква стала тепер дуже поширеним дворічним овочем, без якого не обходиться ні одна господарка, не готується майже жодна м’ясна чи рибна страва.
Із Риму та Греції в першому тисячолітті нашої ери морква поширилась по всьому світу. В Росію вона дійшла у ХIV столітті. Про моркву йде мова в «Домострое» (XVI ст.), а в XVII ст. відомі російські пироги з морквою стають обов’язковими на різноманітних придворних урочистостях. Не скрізь її відразу оцінили по достоїнству. Американцям, наприклад, новий коренеплід не сподобався. Його навіть зовсім перестали вирощувати. Але морква виявилась дуже живучою і росла в дикому стані багато десятиліть. На її зарослях залюбки випасались свині, нагулюючи вагу.
У другій половині XIX ст. французький селекціонер А.Вільмонен вивів моркву з оранжево-червоним коренеплодом. Багато нових сортів моркви вивів російський селекціонер Є.О.Грачов.
Тепер морква — улюблений овоч народів усіх континентів. І це не випадково. Адже вона корисніша від багатьох овочів. Вона має багато каротину, з якого в організмі людини утворюється вітамін А. Добова потреба дорослої людини у ньому складає 1,5—2 міліграми. Щоб досягти цієї норми, досить з’їсти 18—20 грамів сирої моркви, або 250–300 г вершкового масла чи 750 г сметани. До речі, моркву треба вживати разом із сметаною чи олією, бо без жирів майже не засвоюється каротин.
Учені дійшли висновку, що найкраще засвоюється варена морква з вершковим маслом, тому що в процесі варіння кількість антиоксидантів, речовин, які захищають організм людини від раку, значно збільшується.
Каротин — не єдине багатство, яким володіє морква. В ній є вітаміни С, В1 , В2 , В6 , РР, Е, К, а також мінеральні речовини: солі калію, натрію, кальцію, фосфору, магнію, йоду, заліза. Багата морква цукром: часто його вміст досягає 15%, в залежності від сорту і умов вирощування.
Насіння моркви багате цілющими ефірними маслами. На їхній основі у фармакології виготовляють багато ліків, зокрема «даукарін», який успішно застосовується для лікування серцевої недостатності.
