Касова ейфорична радість проектантів нових тарифів, помножена на постійний перелік добрих намірів, якими вистелена дорога, ні, здається, не до НАТО, проте вже давно заплуталася: щовечірній розбір помилок, які політики здійснили вдень, не проходить безслідно. Вивчаючи новини майже напам’ять, не складно і з глузду з’їхати — адже багатьом політична кольчужка явно замала.
Все це разом узяте посягло на найбільш приховане і чисте хвилювання — очікування Нового року. Ні, святкових днів — більш ніж досить. Народові ще потрібно дуже постаратися, щоб справитися з такою тотальною ін’єкцією відпочинку, а ось очікування... воно ж дуже делікатне. Його налякаєш — і немає піднесення, випарується кураж, забравши щось найголовніше, а замість нього залишаться лише посиденьки з ввімкнутим телевізором. Значить, вони знову всі прийдуть без запрошення?
Одна чудна 15-річна панночка (проте її мова та її друзів потребує перекладу) схарактеризувала такий святковий вечір справжньою заточкою. Регулярно спілкуючись із школярами, навчилася орієнтуватися — їх визначення, як не дивно, часом дуже точні. Так ось, заточка, значить, нижче плінтуса, приїхали, мовляв... Одного разу вона припечатала навіть нормальними словами сьогоднішній політичний театр — погано грають. Дівча дещо знає, як не кажи — ветеран шкільної сцени. І знову — правда: то грим підкачав у прими і став нагадувати мені підготовку до свого давнього шкільного маскараду, коли для щік — буряк, для губ — варення, то хтось із старших виховує «плохишів» та так витончено, що самому приємно, а, головне, що виконувати його рекомендації бажаючих не знаходиться. Тарифним тестом визначити наявність комуністичного інституту у багатих, звичайно ж, можна, та тільки постраждають же середні. Підвела так звана золота середина — знову повз касу...
Втомившись від очевидності, почала рятувати дні до свята з особливою старанністю та прудкістю. Головне, не дати заялозити саме бажання, і якщо добрий настрій вчасно почнеш випікати, як домашню піцу, з того, що під рукою, та ще знаючи роками перевірені рецепти — все вийде.
Не знаю, як у кого, а ми з родинними друзями любимо проводжати старий Новий рік — не за годину до 12-ї, а вдень 31, коли увесь народ на кухні готує новорічний бенкет або відпочиває перед метушливою ніччю. У місті тихо й порожньо, в лісі ж — суцільна благодать. Чудово пахне свіжою, головне, живою глицею, думки, як борошно, просіяне через добре сито, збагачується киснем і, відпускаючи затискачі, вимиває погане практично миттєво.
І все ж, головна підготовка відбувається перед цим походом. Після звичного генерального прибирання вдома, дарую житлу ялівцевий душ: майже вальсуючи з тліючими ялівцевими гілочками до кожного куточка зазирну, весь простір обласкаю, погладжу, просочуючи чудовим ароматом. Немає гілочок — підігрію до 20 градусів ялівцеву стружку чи олії крапну на лампочку, можна і до сауни ялівцевих пристрастей підкинути. Чудовий благодатний полон умиває й підвищує опірність. До речі, грип і вірусні захворювання бояться його, а як легко дихається! Такому вмілому спокусникові суєта і надрив не потрібні — кожному, хто скористається, допоможе піднятися, стати вище щодо себе самого.
Характер такий у ялівця — не дарма ж за великою кількістю виділюваних речовин він стоїть на першому місці серед інших дерев і його офіційно включено до Державної фармакопеї. Досьє його доволі насичене й широке: наприклад, підвали Генуезької фортеці в Судаку витесано з ялівцевих стовбурів. Вже 700 років вони безвідмовно молоді. Господині з давніх часів запарювали ялівцем глечики для молока, від чого в молока був «хороший верх», діжки і бочки під капусту, огірки, а винороби — вино. Ці прийоми, перевірені довгими роками, служать і сьогодні.
У Скандинавії ялівцем обкурювали склади з хутрами, в російських старих карантинах — одяг хворих і приміщення, в Казахстані — кошари, в Тибеті — хворих, на Далекому Сході — чуми і породіль, в Криму — речі від молі, у Франції — свинячі окости коптили лише в ялівцевому диму. І, звичайно ж, завжди вважалося, що йому під силу очистити ауру. Окремі види цього релікту живуть до 2—3 тисяч років.
Власний же простір можна облагородити (навчилася в Криму) найдоступнішими прийомами: сильно подрібнену деревину (вона часто продається в мішечках для віддушування білизни) залити водою та кип’ятити 10—15 хвилин. При цьому ефірна олія випаровується і пара ароматизує все й усіх, хто поряд. Можна підігріти скалочку деревини (20—30 хвилин). Фахівці уточнюють, що за бактерицидними властивостями ефірна олія ялівцю не має собі рівних. Відомо, що в світі багато хто з власників великих крамниць використовує лаванду і ялівець, більше того вони встановили — така ароматизація збільшує продаж товарів, оскільки хочеться довше побути в приміщенні і щось купити. До того ж підвищується сама продуктивність праці, що взяли на озброєння фірми.
Один гектар ялівцевого лісу за добу спроможний оздоровити повітря великого міста.
Як же нам цього гектара бракує... — подумала я, — і запалила нову ялівцеву гілочку.
