У ланцюгу «зрад» та «перемог», які впливають на суспільні настрої і формують ставлення людей до влади, держави, а в кінцевому результаті фактично стають індикатором спроможності на справжню незалежність, дуже велику частку інформаційних приводів можна віднести до проявів гібридної війни і інформаційних зливів. І до певної пори можна маніпулювати таким станом речей, розповідаючи про те, що весь негатив то є вплив Кремля. Але єдиним дієвим інструментом боротьби в інформаційній складовій гібридної війни є «ПРАВДА».
Звісно, пройшовши Майдан та війну, українці дедалі частіше ставлять питання: «А що змінилось?». І якщо у свідомості більшості людей справді відбувся тектонічний зсув, то виникає абсолютно логічне питання – «Коли цей зсув трансформується у якість влади та державного механізму?». І доводиться констатувати факт, що за 3 роки після Майдану цього не відбулось. Часом навіть навпаки відбувається серйозний відкат.
Сергій Вільх виїхав із рідного Чечельника в Німеччину 2001 році, маючи для старту в кишені 150 марок. Він багато і наполегливо працював, 10 років практично не маючи нормального сну і перепочинку. Сьогодні в нього власний автосервіс. Сергій власник бізнесу. Але, дивлячись на його руки, розумієш, що він продовжує багато працювати, навіть досягнувши певного рівня. Своєю якісною працею він заслужив повагу багатьох клієнтів – і серед українців, які живуть в Німеччині, і серед німців. Сергій є відповідальним не тільки як власник бізнесу, але відчуває свою відповідальність за долю Батьківщини і не може бути байдужим до того, що відбувається в Україні.
У грудні 2014 р він купив, відремонтував і пригнав автомобіль швидкої допомоги та передав його в батальйон «Айдар» .
Сергій у міру можливості завжди допомагає своїм землякам, родичам. Але, за його словами, допомога державі Україна не є ефективною і такою, яка приносить результат. Його, як і багатьох інших Українців, які постійно проживають за кордоном, дивує той факт, що суттєві обсяги допомоги, яку ми отримуємо, як на рівні міжнародних фінансових організацій, так і на рівні громадських і благодійних фондів, не дають відчутних результатів.
Він пояснює таку ситуацію тим, що держава як механізм, який забезпечує життєздатність України, до цього часу не працює, на відміну від Німеччини. І поки цей механізм не створиться, будь-які зусилля будуть марним.
За нас переживає весь цивілізований світ, але одночасно з тим весь світ вказує нам на необхідність реформ, без яких результату не буде. Особливе обурення Сергія викликало те, що маючи на руках всі необхідні документи, і підтвердження цілі використання автомобіля – для АТО, в нього при перетині кордону виникло набагато менше проблем з польськими митниками, ніж з українськими митниками та прикордонниками.
А через 3 роки, вже в грудні 2016-го, при перетині кордону, митники повідомили, що він здійснив адміністративне порушення, перегнавши автомобіль без розмитнення, і повинен сплатити штраф у розмірі 17 тис. грн., тільки тоді він зможе проїхати в Україну. Не маючи вибору, він сплатив цей штраф. Але й на цьому проблеми не завершились. В управлінні Львівської митниці 20 січня має розглядатись справа, і Сергію фактично треба доводити те, що автомобіль використовується в зоні АТО. Тобто йому потрібно їхати на фронт, збирати довідки. Звісно, такої можливості немає. І якщо в Німеччині, де він також іноді віддає частину заробітку на благодійність, ці суми можуть зарахувати як сплачений податок, то в Україні за благодійність, виявляється, потрібно сплачувати штраф.
Сергій каже, що в будь-якому випадку він буде продовжувати допомагати і навіть якщо через суд вдасться повернути сплачений штраф, то він і його використає для волонтерських потреб. Але те, що сталось, особливо на фоні оприлюднення е-декларацій виглядає, м’яко кажучи, обурливо.
Навіть у Німеччині після оприлюднень декларацій наших чиновників був шок. Кілька днів ЗМІ не давали про це жодних матеріалів. А потім стався інформаційний вибух. Звідки в такій бідній країні, яка отримує величезний обсяг фінансової допомоги, такі багаті депутати?
Таке ж питання до певної міри виникає в більшості українців. А особливо обурливо воно виглядає в очах тих, хто не зважаючи на власні потреби, все віддавав для Перемоги.
І якщо на третій рік війни когось примушують платити штраф за волонтерство, то це вже важко списати на повільні реформи. Це явний плювок в обличчя суспільству, волонтерам і воїнам АТО.
