Як і картопля, помідори були завезені в Європу, очевидно, із Мексики, де, як і в Перу, вони були вживані індіанцями в їжу задовго до появи на Американському континенті перших європейців.
Мексиканці звали цей плід туматль, італійці — помод’оро — золоте яблуко, французи — поме’д’амур, яблуко любові.
Спочатку в Європі його вирощували на клумбах як декоративну рослину, передбачливо вважаючи її за отруйну.
Історії відомий такий випадок: в 1776 році Джеймс Бейлі — штабний кухар північноамериканських повстанських військ, завжди захоплювався своїм головнокомандувачем Джорджем Вашингтоном, його розумом, відважним серцем, рішучим характером. Але Джеймс Бейлі був англійським шпигуном і не раз видавав таємниці Вашингтона королю Англії Георгу. Якось кухар отримав наказ отруїти Вашингтона. Він підмішує в їжу головнокомандувача червоні м’ясисті плоди «туматль», які вважались сильною отрутою. А сам зловмисник, будучи впевненим у смерті Д.Вашингтона, злякавшись за своє життя, пише лист:
«Як відданий слуга британської корони, я вважаю своїм обов’язком використати будь- який випадок, посланий мені Господом, щоб покарати ворога нашої імперії. І, незважаючи на скорботу, яку я переживаю при думці про мученицьку кончину, яка чекає цю людину, я переповнений свідомості, що, звершуючи цей акт правосуддя, виконаю свій обов’язок перед Господом, короною і батьківщиною...
...Я не хочу чекати неминучої і жорстокої розплати й тому маю намір сам лишити себе життя».
Що й зробив, перерізавши собі горло ножем. Так «убивця» жорстоко покарав себе за незавершене вбивство Джорджа Вашингтона, а той прожив ще 23 роки після «отруєння».
У Росію помідори в 1780 році привіз посол Росії із Франції і разом із доповіддю «О диковинных фруктах и необыкновенных произрастаниях» вручив їх цариці Катерині II.
Плоди помідора містять багато вітамінів, особливо великий вміст у них добре засвоюваних солей заліза: їх удвоє більше, ніж у курячому м’ясі, втроє більше, ніж в рибних продуктах, і в 17 разів більше, ніж у молоці.
Донедавна побутувала думка, що в помідорах великий вміст щавелевої кислоти, яка може викликати неправильний сольовий обмін. Наукові дослідження довели, що цей вміст зовсім незначний: у дозрілих помідорах її в шість разів менше, ніж у зеленому салаті, в 64 рази менше, ніж у шпинаті, в 50 разів — ніж у ревені і в 10 разів — ніж у картоплі.
