У кінці 1771 р. весь світ облетіла неймовірна новина. Англійський учений Джозеф Прістлі дослідами доказав, що рослини здатні очищати повітря, збагачувати його киснем. Миші, яких зачиняли під скляний ковпак разом із живою гілочкою м’яти, прекрасно почували себе і на восьмий день, тоді як інші миші під таким же ковпаком, але без гілки м’яти, гинули вже на другий.
Значення дослідів Прістлі було настільки важливим для світової науки того часу, що сам президент Лондонського королівського товариства учених, вручаючи йому золоту медаль, сказав:
«Це відкриття переконує нас, що не існує некорисних рослин. Починаючи з величного дуба й закінчуючи дрібною билинкою — всі корисні для людини. Якщо не завжди буває можливість побачити користь окремої рослини, то в будь-якому випадку як частина загального цілого вона бере участь у очищенні атмосфери: в цьому випадку й найкрасивіша троянда, й отруйна вовча ягода мають однакове значення...»
Аромат м’яти високо цінували в древності. Римляни звали цю рослину мента — по імені одної із численних маленьких німф, казкових богинь лугів, гір, джерел, річок, печер. Вважалося, що аромат м’яти — надійний засіб для підвищення настрою. Для цього досить було збризнути кімнату м’ятною водою, а столи натерти свіжим листям м’яти. Вірили римляни також і в те, що аромат м’яти сприяє підвищенню розумової діяльності. Це переконання зберігалось до Середніх віків, бо спудеям рекомендувалось у день екзаменів надівати вінки, сплетені з м’яти. У південних країнах до цих пір застосовують м’яту як засіб довготривалого збереження молока.
У Росії культура цієї ароматичної рослини пов’язана з діяльністю так званих аптекарських городів.
У кінці XVI ст. в Росії був створений «Аптекарський приказ» — державна установа, у веденні якої були всі медичні працівники, закупка медикаментів, збір лікарських трав, головним чином — для потреб армії та царського двору. Після організації в Москві першої медичної школи в 1654 р. посилилась державна заготівля лікарських трав.
Біля Кремля, за М’ясницькими воротами і в Німецькій слободі були закладені спеціальні сади для вирощування лікарських трав, які в народі називали «аптечними городами». Особливого розвитку набули вони під час царювання Петра I. У 1754 р. Аптекарський приказ був перетворений на Медицинську канцелярію, і на селян була накладена особлива «ягідна повинність», що вимагала збір дикоростучих лікарських трав.
У Астрахані, Лубнах і під Санкт-Петербургом були закладені нові аптекарські городи. До речі, останній з часом перетворився в один із найбільших ботанічних закладів у світі — Ботанічний інститут Академії наук Росії.
М’яту як промислову рослину вирощують на великих площах у Молдові, Підмосков’ї, Північному Кавказі, Закавказзі та навіть у Сибіру. Із понад 20 ти видів м’яти, промисловезначення мають чотири різновиди: перцева, кучерява, польова та японська.
Головна мета вирощування м’яти — одержання ментолового масла як для харчових, так і фармакологічних цілей. На основі добірних м’ятних масел готують серцево-судинні препарати.
Добування масла — дуже трудомісткий процес, адже для одержання 1 г ментолу треба переробити 500 г м’яти.
