Ця дворічна світло- і вологолюбна трав’яниста рослина родини зонтичних, як і багато інших, прийшла із Середземномор’я, де була знайома людям і любима ними ще з глибокої давнини. Єгиптяни, греки, римляни культивували її як декоративну і лікарську рослину. У древній медицині Індії, Тибету, Єгипту, Китаю селеру рекомендували вживати в їжу хворим на рак. На давньогрецьких монетах зустрічається зображення цієї рослини. Згадка про неї є в «Одіссеї».
В Європі широко культивувати селеру як овочеву рослину почали в XV—XVI століттях. Із її пахучого коріння у Франції готували смачні страви, а листя, черешки і насіння використовували як прянощі.
У Росію селера була завезена на початку XVIII століття. Її високо цінували як лікарську рослину, вважаючи засобом, здатним піднімати загальний тонус організму, підвищувати фізичну і розумову дієздатність, рекомендували при захворюванні нирок, запаленні передміхурової залози, дерматитах. Як ліки вживали в основному свіжий сік із кореня та листя і настій насіння.
Тепер культивуються три різновиди селери: коренева, листкова та черешкова. В Європі поширені перші два види, а вирощуванням черешкової займаються у США, Англії, Канаді, Італії, Японії.
За вмістом білка, мінеральних солей, ефірних масел і вітамінів селера переважає петрушку і пастернак. Хімічний склад селери такий: суха речовина, цукор, білок, жир і клітковина, зола, амінокислоти, пектинові речовини. Мінеральні солі представлені такі: у 100 г продукту натрію 77 мг, калію – 320–390 мг (причому його в 11 раз більше у листі та стеблах, ніж у коренеплоді), магнію – 9,3 мг, заліза – 0,53 мг, фосфору – 80 мг, йоду – 2,63 мг.
Селера має велику кількість вітамінів: каротину, Є, К, В1, В2, В6, РР1, С. Знову ж таки, в зелені селери каротину приблизно в 50 раз і вітаміну С в 30 раз більше, ніж у коренеплодах. Завдяки вмісту біологічно активних речовин селера виводить шлаки із організму, сприяє зменшенню ваги, нормалізує діяльність серцево-судинної діяльності. Треба підкреслити, що при своїй вологолюбності селера не переносить перезволоження, і вирощена в умовах перебільшення норми води може стати навіть отруйною.
Селера має свій «підхід» і до жінок, і до чоловіків, бо посилює діяльність статевих органів людини: у жінок вона добре впливає на нормалізацію гормональної системи, а у чоловіків підвищує потенцію.
