«Пафос» моєї попередньої оглядацької колонки: «обивателю, не вір нікому — все одно обдурять», можна і продовжити. Не хочеш бути лохом — намагайся дивитися якомога більше каналів, читати якомога більше газет. Нині у нас знову з'являється та сама можливість, яку автор цих рядків прогнозував: користуючись післявиборною боротьбою різних інтересів у межах однієї пропрезидентської команди, прояви якої уже можна спостерігати, складати для себе, немов із мозаїки, з абсолютно різних, навіть за фактажем(!), не кажучи уже про коментарі, повідомлень різних джерел істинну канву подій, процесів та перспектив. Дійсно, перекручують і недоговорюють усi, проте — уже прогрес! — нині це роблять по-різному і з різними мотивами.
По-перше, явно звузилося коло «недоторканних» осіб і тем для ЗМІ. Так, скажімо, щодо референдуму, усі наші канали гранично обережні. На сьогодні один лише Сергій Набока (нічний ефір «Ери» на УТ-1) висловив з екрана очевидне: що якби в один і той же час проводилися б два референдуми: і про недовіру парламенту, і про недовіру президенту, то, за умови «правильно», грамотно поставлених питань, відповідь народу була б однаковою: «Так, не довіряємо!».
Зате що стосується Кабміну — то здається, в країні лише й чекали його сформування, і саме такого, щоб нарешті «запустити» на нього всю наявну ще у «засіках Вітчизни» свободу слова! І як оживилися журналісти! Як розправили крила! Мовби «відриваючись» нарешті за роки та місяці життя у наморднику. Скажімо, недільний коментар у «Подробицях тижня» («Інтер») дій уряду Ющенка і, зокрема, «поведінки» у сфері енергетики Юлії Тимошенко — з точки зору народу, який, як відомо, уже до всього звик, але, між іншим, це саме йому необхідно затягувати паски, через те, що КМ віддає пріоритет інтересам бізнесу, отже, доведеться відмовитися від багатьох витрат для підтримки бюджетного сектору, соціальних програм... Це просто вищий пілотаж у професії! Як витончено: спершу подаються цитати із програмного інтерв'ю В.Ющенка, а потім — вишукані коментарі «Інтеру» на кшталт: «Не можна виключати того, що уряд не був готовим до спілкування з депутатами, коли подавав на їхній розгляд наспіх зверстаний проект бюджету. Щоправда, поспіх — поспіхом, але рецепти у ньому пропонуються все ті ж. Фактично, кабінет підіграв лівим, які відразу ж звернули увагу на зовсім невиправдане зменшення фінансування соціальних програм, і на по-більшовистськи радикальну заборону на капітальне будівництво...» Або: «Безперечно, присутність у Кабміні олігарха з газовим минулим дещо підмочила репутацію уряду... Минулого тижня віце-прем'єр відвідала Москву. Коли від'їжджала, всі у Києві були впевнені, що Україна державних боргів за газ має. Коли повернулась, з'ясувалося, що борги зросли до 2 мільярдів 800 мільйонів. Невідомо, скільки коштує командировочне посвідчення віце-прем'єра, проте ще кілька таких поїздок — і Україна може лишитися без штанів». Автор сюжету — Олексій Мустафін — перевершив самого себе. Його пафос «від імені громадськості, яка має право знати» уже явно проситься вийти за межi закадрового тексту — у кадр. Доречi, кажуть, що Олексiй готується вийти в ефiр як повноправний ведучий ток-шоу на «Інтері».
Втім, досвідчений глядач, пам'ятаючи про те, що жодному каналу не можна вірити до кінця, звичайно ж, мав би зробити спробу отримати інформацію з іншого джерела, яке б представляло протилежні до СДПУ(о), інтереси. Чи була така можливість у нього? Ну, звісно, у київського, який може перемкнути кнопку на регіональний «ЮТАР», назву якого один з дотепників-телевізійників розшифрував як «Юлія Тимошенко АРгументує», — була. Та життя нас навчило, у тому числі й олігархів, що якими б хтось грошима не оперував, і нехай навіть в країні не знайдеться жодного олігарха, який би зміг тобі дати хабара, та якщо у тебе немає свого пристойного телерупора, то ти, фактично, беззбройний і беззахисний.
Вочевидь, це розуміють нинішні члени Кабінету, аналізуючи у тім числі і досвід В. Пустовойтенка, який, будучи прем'єром, так і не створив підконтрольних йому електронних ЗМІ. І як би не відмовлявся від тісного — і не зовсім неупередженого — співробітництва з КМ Новий канал , проте у вівторок (18.01) він єдиний як почав свій інформаційний день з повідомлення про те, що Президент уже підписав указ про запровадження у нашій енергетиці надзвичайного стану — так і закінчив, попри те, що реального підтвердження про саме підписання такого указу не дав того дня жоден загальнонаціональний канал і жодне інформагентство. Здається, Новий таки включився в ту гру інформаційного тиску на Президента і громадську думку, яку явно намагався реалізувати Кабмін. Механізм цього тиску повніше за всіх розкрив 18.01. СТБ у своїй «Бізнес-студії», яка починає потроху «кусатися» (вочевидь, бажаючи себе якомога вигідніше засвітити перед тими, хто може прийти на поки що начебто «не прибраний до рук» ніким із олігархів канал). Саме тут було показано той самий лист, що вийшов із Кабміну, у якому пропонувалося вісім заходів надзвичайного стану в енергетиці, і на якому 12 січня (зауважмо — ще 12-го!) містилася схвальна резолюція Л. Кучми. І одночасно у сюжеті СТБ було чітко сказано, що а от передбачуваного указу про надзвичайний стан в енергетиці Л. Кучма ще і в очі не бачив i ще невідомо, чи побачить, і чи підпише ...
Що стосується УТ-1, то воно в ці дні за повною програмою продемонструвало режим «ручного управління» інформацією, що ним видається. Почалося все з минулого тижня, коли в ході прес-конференцій, що перманентно відбувалися, то з Ю. Тимошенко, то з представником «Нафтогаз-Україна» в «УТН» спочатку прозвучала була відповідь І. Діденка нинішньому віце-прем'єровi, а потім цю відповідь було знято з ефіру. Проте, очевидно, і ситуація з Ю. Тимошенко не така однозначна, і є в пана О. Волкова і К О необхідність демонструвати ті «гачки», на яких вони «тримають» тарани своїх інтересів. Так що на відміну від завжди однозначної позиції УТ-1 з життєво важливих для переможців питань, на цей раз при загальній інтонації явної підтримки дій уряду Ющенка, проте, в «7 днях» І. Сторожук вважав за необхідне прорекламувати публікацію в «Киевских Ведомостях» про причини полишення свого поста заступником Генпрокурора О. Колінько, яка, за твердженням «КВ», заявила про те, що вона не може працювати в прокуратурі після призначення в Кабмін певних осіб. При цьому «КВ» нагадала, що саме Ольга Колінько свого часу займалася розслідуванням зловживань у «Єдиних енергетичних системах України». Крім несподіваної багатоваріантності інформації на УТ-1 вельми симптоматичним був і фінал сюжету «7 днів». У ньому, після цілком адресних пасажів про зловживання в енергетиці, Ігор Сторожук заявив, що взагалі цей скандал (між І. Бакаєм і Ю. Тимошенко) є кращою рекламою для його учасників, а ось збалансування ситуації знову перекладається на плечі «лідера країни — Л. Кучму». «Що ж, можна і так, — сказав I.С. — та чи чемно?»
Проте набагато більш відверто ситуацію інтерпретували в «Вікнах- новинах» (СТБ). Даний конфлікт між Ю. Тимошенко і І. Бакаєм вигідний Президентові, якому таким чином легше керувати, — сказали на СТБ, тонко підмітивши практичну реалізацію все того ж, знову-таки, російського сценарію, при якому олігархів нацьковували один на одного, а потім у потрібний момент із «засідки» виходив Б. Єльцин у білому костюмі...
З цією метою, цілком можливо, Ю. Тимошенко і дадуть нині реалізувати явно плеканий нею план обзаведення «своїми» телеканалами. Адже, скажімо, наповнюючи бюджет того ж «1+1» завдяки масованій рекламній кампанії своєї «Батьківщини», можна, зрештою, буде в необхідний момент і щось зажадати взамін... Проте поки що «ТСН» («1+1») в середу, 19.01, обійшла всіх конкурентів просто блискуче, видавши в ефір ексклюзив: коротке інтерв'ю Л. Кучми, в якому той завірив, що ніякого надзвичайного стану в енергетиці вводитися не буде. У кулуарних же телевізійних колах нині йде гучний шепіт про той безпрецедентний тиск, який «Батьківщина» намагається здійснювати на буквально всі ще не «конкретно зайняті» канали, причому на всіх рівнях, аж до середнього персоналу.
Хоч про те, як конкретно буде перерозподілено сфери впливу в нашому телепросторі, як і про ту міру свободи, яку їм надаватимуть «власники» — не будемо загадувати, скоро, мабуть, це виразно проявиться. Ясно одне: якщо в нас буде реалізовано саме сценарій боротьби фінансово-політичних груп, які завдяки цьому знекровлюватимуть одна одну, не набуваючи монопольного впливу на верхівку влади, вигідно висвічуючи її непогрішимість — остаточне структурування телеканалів «за інтересами» неминуче. І якщо російському телеглядачеві, завдяки існуванню НТВ, і передусім — «Голосу народу» Є. Кисельова, набагато легше дістати уявлення про різні погляди та інтереси в суспільстві, то в Україні отримати таку інформацію буде набагато складніше, але все-таки можливо. Щоправда, доступ до плюралізму буде суворо дозовано — в тому числі й кількістю глядачів, якій доступно хоч би кабельне, не кажучи вже про супутникове, ТБ. Щоправда, на відміну від Росії, де зараз на НТВ щосили йде обговорення дій і характеристик головного персонажу нинішнього тамтешнього політичного життя — Володимира Путіна, у нас гарант Конституції залишається поза зоною критики на ТБ. Проте в порівнянні з ще недавньою передвиборною телеоднодумністю, навіть подібна урізана «олігархічна свобода преси» — це вже деяка надія на можливість підносити рівень електорату до розуміння суті того, що відбувається в країні, навчати його звичайній для сформованих громадянських суспільств дійової підозрілості до вчинків влади, прищеплювати хоч би мінімальний імунітет до «простих рішень». Зараз ті журналісти, які поки що ще стоять на позиціях захисту інтересів громадянського суспільства, повинні, швидше за все, остаточно відмовитися від ілюзій (скажімо, щодо створення Суспільного ТБ, яке в конкретній ситуації України стане лише демократичною формою для авторитарного змісту) і скерувати свої зусилля на те, щоб шукати лазівки об'єктивного інформування в системі ЗМІ в країні, що вже склалася. Шукати можливостей лавірування між інтересами власників ЗМІ, тиснути на власників ЗМІ, використовуючи їх зацікавленість в конкурентоздатності видань...
Треба набратися терпіння — і обробляти настирливо той благодатний грунт, на який впаде насіння, коли знову виникне в країні потреба в демократії...
