Минулого літа в стінах Національного художнього музею України музею стартувала перша виставка великого грандіозного проекту, який має на меті ознайомити шанувальників живопису з полотнами, що зберігаються в фондосховищі. Ця виставка представила творчість художників Південної Пальміри. А минулого тижня в музеї відкрилася нова експозиція проекту «Художники Слобожанщини», присвячена творчості українських митців кінця ХІХ — початку ХХ століття. Куратор виставки Ольга Жбанкова розповіла «Дню» про унікальність живопису цього регіону.
— Безперечно, він мав надзвичайно великий вплив на загальний процес розвитку національного образотворчого мистецтва, — каже пані Ольга. — І не лише тому, що майстри тут славились своїми пейзажами. Саме в Харкові, не в Києві й не у Львові, виникла перша живописна школа як така. До речі, музей зберігає деякі кишенькові альбоми, нариси учнів та вчителів цієї школи, що мають не лише художню, а й історичну та документальну цінність. Вони справляють не менше естетичне враження, аніж повноцінні полотна. Деякі з них цікаві своїми сюжетами. Можливо, автори працювали над цими замальовками виключно для свого задоволення й не планували виставляти їх для експонування. Інакше як пояснити малюнок Марії Раєвської-Іванової, де зображено жінку з цигаркою? (Нагадаємо, що це був кінець ХІХ ст.) Варто зазначити, що Раєвська-Іванова відіграла неабияку роль у створенні та становленні вищезгаданої першої школи живопису.
Цікаво, що в творчості митців Слобожанщини складно простежити певні тенденції та закономірності. Уявіть, ви розглядаєте спокійні пейзажі Левченка, Беркоса, Ткаченка, які несуть у собі реалістичні засади світобачення, поетичне зображення природи, а поруч — полотна Прохорова, де змальовуються події Першої світової війни. Мистецтвознавці зазначають, що цей художник заслуговує особливої уваги, адже в його творчості проглядається певне соціальне, історичне, політичне підгрунтя, а також автобіографічні моменти .
Звісно, на такий потужний осередок живопису мали вплив і загальноєвропейські живописні традиції, зазначає куратор виставки. У творчості Васильківського трансформувалися надбання французьких майстрів-барбізонців, що зрештою сприяло відтворенню «живої атмосфери» в його пейзажах. Вплив імпресіоністів також є важливим для формування тієї ж таки пейзажної школи. Хоча тут є один суттєвий момент — слобожанські митці вдало поєднали замилування з динамікою, багатокольоровими нюансами, світлоповітряними ефектами. Наприклад, Левченко намагався зобразити природу живою, як результат — непорушність більше не видавалася непорушністю.
«Завдяки такій широкій географії живописних тем та традицій ми не мали проблем із упорядкуванням виставки, — говорить Ольга Жбанкова. — Навпаки, така спонтанність у їхньому представленні дозволила нам якнайкраще показати специфіку слобожанського живопису».
Ольга Борисівна розповіла також про згуртованість цих митців. Усі вони знаходили один одного, єдналися, переймали досвід колег. Васильківський і Ткаченко, наприклад, були вихованцями Безперчого, який завжди хотів, аби учні перевершили його.
Проект Національного художнього музею цінний тим, що він має на меті показати твори, які не потрапили до поля зору українців лише через обмеженість площі виставкових залів. Хоча ці шедеври не заслуговують на невтішну долю роками припадати пилом у фондосховищах. Уже наступного року музей готуватиме нову експозицію цього проекту. Картини знову будуть дібрані за регіональною ознакою. Фонд музею надзвичайно багатий. Йому є що показати.
Зображення надані Національним художнім музеєм України
