3 квітня
Здрастуй, батьку. Вибач, давно не провідувала. Ось прийшла. Знаєш, дорогою пригадала, як ти вчив мене збирати гриби. Мені було років зо п’ять. Ти будив мене о четвертій ранку. Сонце ще сходило, а ми йшли до лісу. Ти зумисне, побачивши гриба, ступав ногою біля нього. Я йшла слід у слід. Запримітивши боровичка, вигукувала: «А ось і гриби!» Ти хвалив мене, підбадьорював, потім, присівши навпочіпки, показував, як треба зрізати гриба.
Майстрування звичайного стільця, держака до сапи чи лопати ти зводив до цілого ритуалу, а коли робота була готова, з радістю погладжував свіжообтесане дерево. Я теж люблю свою роботу.
Можна було б ще багато чого згадувати. Вибач — поспішаю на автобус. А ще вибач, що іноді замість квітів приношу до твоєї могили лише спогади...
