7 лютого
На всьому білому світі... Чому «на білому»? Адже він, цей світ, такий різнокольоровий, розмаїтий, пістрявий і весною, і літом, і восени. Тільки взимку починаєш розуміти, чому люди говорять, що світ білий.
Ось уже місяць майже кожного дня зима хазяйновито сіє з неба то біле борошно, то крупку, а то й цілі пластівці. У городі, полі, лузі снігу по коліна.
У задумі стоять засніжені верби і тополі. У старої яблуні під вікном навіть стовбур ніби обмотаний ватою — її потріскана борозенчаста кора гарно утримує сніг. Всі кущі перетворилися на білі шатра — роби хід всередину і живи собі там. Випадково залишене у дворі перекинуте догори дном відро за ніч стане схоже на казкову шапку. Навіть собача буда розквітає, багатшає, стає фантастичним теремком.
Хати, хліви — всі будівлі запнуті розкішними пуховими білими хустками. Білі дими із димарів піднімаються до білих хмар у небі.
За селом чистий, несходимий простір — білий-білісінький, скільки й сягає око.
Біле безлюддя, біле безпташшя, біле беззвір’я, біле безмежжя... І висока урочиста тиша на всьому білому світі.
