Двоє молодих сусідів прийшли до мене порадитися, як їм зареєструвати газету й чи багато коштують друкарські послуги.
— А що за газету ви вирішили видавати? — поцікавився я.
— Кросворди. Точніше: телепрограма плюс кросворди. Повинно піти. Ми з реалізаторами розмовляли, вони кажуть: народ запитує переважно дешеві газети з ТВ-програмою та кросвордами.
Хлопці пішли, а я замислився. І раніше звертав увагу на людей, котрі захоплено розгадують кросворди. А тепер я в цьому побачив певне знамення нашого сьогоднішнього малоцивілізованого буття.
Кросворд став для багатьох замінником справжніх вправ для розуму. І не дивно, що кросворди такі популярні в торговельних рядах і наметах на базарах. Публіка там працює в основному з колишнього НДІ й інших інтелектуальних закладів. І коли один молодший науковий співробітник якогось слова не знає, то поруч колишній доцент — допоможе!..
З іншого боку, сам процес розгадування, погодьтеся, своєрідний легкий наркотик, така собі «Бренді-кола». Отримуєш легкий кайф і ростеш у своїх очах! Либонь запитання найчастіше банальні, з гуморком, сексуально гострі. Великого розуму не вимагають. А часом і кавоварку виграти можна! Більшість розважальних видань змагаються одне з одним у суперкросвордах, які ледве поміщаються навіть на розворотах.
Є і третє пояснення цього феномена, психоаналітичний, як на мене. Знаменитий Зігмунд Фрейд, напевне, в ментальності українців у зв’язку з цим розкопав би що-небудь парадоксальне. На кшталт: нація лузає кросворди, неначе насіння, не вирішуючи свій головний кросворд, у якому загалом максимум три-чотири споконвічних запитання: куди йдемо, за кого голосували й чому ми такі бідні?..
№202 22.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
