У Росії потурбувались про необхідність викладання школярам найновітнішої історії, включаючи події, пов’язані з приєднанням до Росії Криму і війною на Донбасі. Поки що шкільна програма доводить виклад історії Росії лише до 2008 року, захоплюючи лише війну з Грузією. А ось тепер на семінарі «Стратегія майбутнього» самі школярі нібито запропонували проводити уроки про сучасну історію Росії, і голова Ради федерації Валентина Матвієнко цю ідею повністю підтримала.
Знаючи російські реалії, можна не сумніватися, що ініціатива аж ніяк не йтиме знизу, тобто від школярів і вчителів. Просто новий міністр освіти й адміністрація президента під виглядом побажань широких шкільних мас перевіряють реакцію на можливе впровадження уроків історії останніх років як усередині Росії, так і особливо за її межами. Виявляється, вже існує державний проект «Урок сучасної історії Росії». Як стверджує його керівник Станіслав Невєров, туди неодмінно повинні увійти і Крим, і Донбас, і Сирія, і санкції з контрсанкціями: «Населення не розуміє, чому ми цього не зробили, чому з Кримом це сталося, а з територією південного сходу України цього не сталося. У людей питання, відповідно, їм треба історично пояснити і розповісти, які території, кому, що і так далі. Школа на сьогодні пояснити цього не може через освітні стандарти, тому що в стандартах цього немає, а підручник закінчується 2008-м роком. Учителі, грубо кажучи, прості обивателі, які так само, як і діти, вмикають перший канал — «Россию» і вірять у те, що бачать там, вмикають канал більш опозиційний — і вірять тому, що там. І у них у голові починається сумбур, каша, й у результаті сформувати якусь власну думку неможливо».
Щодо опозиційних каналів Невєров перегнув! Єдиний опозиційний канал «Дождь» має мізерну аудиторію. Отже, на практиці у школяра залишається вибір між «Россией» і Первым каналом, а там жодних розбіжностей у питаннях Криму і Донбасу не спостерігається.
Що ж, у російських школярів є законне право знати, що відбувається з їхньою країною останніми роками, як і чому Росія анексувала Крим, чому російські військовослужбовці і добровольці воюють на Донбасі і в Сирії. Коли-небудь усе це стане багатющим матеріалом для національного покаяння. Добре, якщо школярі дізнаються, як у Криму з’явилися російські «зелені чоловічки», як вони прикривалися жінками і дітьми, як організовували референдум під дулами автоматів. Дізнаються про те, наскільки законним був такий референдум з точки зору міжнародного права. Дізнаються, який чудовий режим Хафеза Асада захищають у Сирії російські льотчики і спецназівці. Дізнаються про подвиги і долю «Бетмана», «Мотороли», «Гіві» та інших героїв «русского міра» на Донбасі. Замисляться про те, хто ж збив малайзійський «Боїнг» над Донбасом. І розміркують про те, чому раптом у першому півріччі 2015 року смертність у Росії, яка раніше неухильно знижувалася кілька років поспіль, підскочила аж на 26,2 тис. осіб, щоб уже в третьому кварталі повернутися до колишнього зниження, що триває й донині. І спробують визначити, які епідемії, землетруси, повені та інші стихійні лиха, окрім війни на Донбасі, пережила Росія в 2014—2015 роках. А заразом розміркують над тим, що таке військові злочини і яку відповідальність несе за них країна-агресор та її народ. Ось лишень подібних чесних шкільних уроків російської історії нам доведеться чекати ще дуже довго.
Те, що планується зараз у Росії під виглядом «уроків сучасної історії», явно буде витримано в стилістиці соловйовсько-кисельовского телебачення, у дусі гасел «кримнаш», «помстимося за розіп’ятих дітей Слов’янська», «російської весни» і допомоги «російським братам» на Донбасі» і «законному уряду» в Сирії. А також у дусі боротьби проти «бандерівців» в Україні й «американської гегемонії» у всьому світі. Заодно збираються розповісти про світле майбутнє Росії під керівництвом Володимира Путіна і в результаті здійснення його програми «Стратегія 2020». Недаремно проектом займається секретар комісії з інформаційного супроводу державної політики Ради при президенті Андрій Худолєєв. Дуже скоро подібними уроками «в експериментальному порядку» збираються ощасливити вчителів і школярів Івановської, Ленінградської, Томської, Тюменської областей, Камчатки, Кабардино-Балкарії, Криму і Москви.
Якщо експеримент визнають вдалим, то уроки сучасної історії в обов’язковому порядку введуть у всіх школах Росії. Можна не сумніватися, що такі уроки проводитимуться в державно-шовіністичному і ксенофобському дусі, з повним виправданням політики президента Путіна, що б він не зробив зараз і в майбутньому. І всіляко дискредитуватиметься як російська опозиція, яка вийшла на Болотну площу, так і Євромайдан в Україні. А тим учителям, які відмовляться транслювати на уроках кремлівську пропаганду і прищеплювати дітям ненависть до сусідніх народів, доведеться розпрощатися з місцем.
Ясна річ, подібне трактування сучасної історії (а іншого трактування за Путіна не буде) викличе серйозну невдоволеність з боку сусідів Росії. Але творців «уроків сучасної історії» це аніскільки не хвилює. Вони, як і Кремль, діють за «старим добрим» принципом: нехай ненавидять, аби боялися. Думаю, що подібні уроки повинні будуть зокрема демонструвати Україні й іншим пострадянським державам, що відносини путінської Росії з ними будуватимуться за принципом: «ты виноват лишь тем, что хочется мне кушать». Дітям доводитимуть, що Росія хоче з усіма сусідами дружити, а які з них не хочуть із Росією дружити, то тих американці нацьковують. І ще школярам напевно доводитимуть, що всі народи колишнього СРСР тільки й мріють про те, як би возз’єднатися з Росією у новий братський Союз, та цій мрії не дають здійснитися підкупні політики, куплені Заходом.
За умов, коли в молодого покоління росіян сформується подібна картина світу, їм дуже важко буде налагоджувати діалог з народами сусідніх країн. Але в Кремлі якраз і розраховують прищепити населенню психологію фортеці в облозі. Нехай не про діалог із «бандерівцями» думають, а батька-президента слухають! І тоді жодного Майдану в Росії не станеться!
