Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Національні «реквізити»

9 грудня, 2005 - 00:00

Переважно так є, що за іменами та прізвищами, особливо серед слов’янських народів, можна зорієнтуватись, до якої нації належить людина.

Переклад імен і прізвищ в московській імперії — як монархічній, так і комуністичній — це частина імперської програми, асиміляції іншомовних народів.

В 1945 році всіх чоловіків із мого села, які здатні носити зброю, було мобілізовано на фронт. Згідно списку, із села пішли: Павло Замолинський, Василь Пилипів, Іван Вівчар, Петро Вівчарик, Юхим Чернецький, Антін Андрейків, Роман Матвіїв, Роман Павлів, Микола Панасів.

За документами, виданими при демобілізації, в село повернулись: Павєл Замолінскій, Васілій Філіпов, Іван Овчар, Пьотр Овчарік, Єфім Чернєцкій, Антон Андрейков, Роман Матвеєв, Роман Павлов, Ніколай Афанасьєв.

Якщо людина, хоч де б вона народилася, вихована з глибоким почуттям національної свідомості і національної гордості, то вона буде задоволена, що їй надано можливість і право носити справжнє українське ім’я та прізвище, які символізують приналежність до української нації.

Якщо Владімір Лєсной вважає себе росіянином, то це його право — носити в Україні свої національні російські особисті реквізити, бо Україна — демократична європейська Держава.

Українці в Росії такого права не мають...

Павло ЗАМОЛИНСЬКИЙ, Копичинці, Тернопільська обл.
Газета: 
Рубрика: