Вироки московських судів Магнітському і Навальному викликали гостру реакцію громадськості в Росії. Тим часом офіційна позиція Європи на ці події залишається досить стриманою. Якщо офіційний представник Німеччини Кетрін Ештон відзначила, що сподівається на апеляцію у справі Навального, представник канцелера Німеччини Штеффен Зайберт назвав вирок Навальному «дуже суворим», а вирок у справі Магнітського міністр юстиції Німеччини назвала «цинічним і нелюдяним вчинком». Що думають про ці події у німецькому суспільстві — «День» запитав журналістку німецького видання Die Tageszeitung Барбару Ертель, яка спеціалізується на Східній Європі.
— Така стримана позиція Берліна є типовою для політики Німеччини, тому що вона виступає дуже обережно щодо Росії. По-перше, це пов’язано з нашою історією, адже у відносинах з Росією у нас ніколи не було постійності. Щодо вироку Навальному — мені б хотілося, щоб наш уряд виступав рішучіше. Але вони не хочуть зіпсувати стосунки з Росією. Звичайно, тут велику роль відіграють економічні інтереси.
— Федеральний міністр юстиції Німеччини заявила, що «посмертний вирок Магнітському — ще одне підтвердження радянізації Росії». То чому, на вашу думку, Німеччина не має свого «списку Магнітського» і не виступає за те, щоб в Європі (ЄС) був подібний закон?
— Це пояснюється тим, що наші політики бояться. Той факт, що існує вирок людині, яка померла, — останній етап того, що взагалі може бути в Росії. Цей страх пояснюється небажанням викликати загострення взаємин з Росією.
— Багато експертів вважають, що між Німеччиною і Росією відбувається очевидне похолодання. Останній приклад — коли в Санкт-Петербурзі трохи не зірвався виступ федерального канцлера на відкритті російсько-німецької виставки «Бронзове століття. Європа без кордонів». Чи помітно це в пресі, настроях громадськості, в експертних колах і чим, на вашу думку, викликано це похолодання?
— Це справді так. Той приклад, що ви назвали — дуже цікавий. Це було на дипломатичному рівні — спочатку Меркель взагалі не хотіла виступити, потім прийняла інше рішення. Для мене це дуже яскрава ознака деградації стосунків. З приводу мистецтва — для Німеччини і Росії це завжди було суперечливе питання. І нікого це не дивує. Але факт говорить про те, що стосунки дійсно змінюються. Як це впливає на громадськість? Мені здається, що люди розуміють і бачать. Однак на разі це не дуже сильно впливає. Принаймні я такого не бачу. Як розвиватиметься ситуація надалі — не знаю. Але в моїх колах цього не відчувається. Люди починають думати про це, але якщо ми говоримо про контакти і співпрацю, поки що немає таких ознак.
— Чи розуміють в Німеччині, наскільки важливим для європейського проекту є підписання Угоди про асоціацію між ЄС та Україною на саміті у Вільнюсі? І чи бачать в Німеччині активні спроби Росії залучити Україну до Митного союзу і цим перешкодити підписанню цієї Угоди?
— Мені здається, що люди в основному до цього ставляться з байдужістю. А якщо йдеться про політиків, журналістів та експертів, то розуміння є. Вони це бачать. З одного боку, проект перебуває в «замороженому стані» через деяких політичних ув’язнених. З іншого боку, є економічні сили, які дуже зацікавлені в тому, щоб підписати Угоду. Але критерії наразі не виконано. Якщо угоду не підписати, українці будуть «покарані». Звичайно, Росія робить все, щоб залучити Україну до Митного союзу. Я в цьому впевнена. У цьому сенсі я не до кінця розумію позиції Януковича і вашого уряду. Вони ведуть мультивекторну зовнішню політику.
— Як вважаєте, чи виправдана позиція Меркель, яка не хоче розмовляти з українськими лідерами, адже діалог завжди дає більший результат, ніж демонстративне ігнорування лідера країни, яка хоче інтегруватися до ЄС?
— Складне питання. Якщо, дійсно, вони збираються підписати Угоду, діалог необхідний. Я бачу лицемірство з боку Меркель, яка начебто готова підписати Угоду, але не хоче говорити з українським керівництвом. Звичайно, було б краще прямо спілкуватися з керівництвом, навіть якщо воно їй не подобається. Все інше — не має сенсу. Мовчання нічого не дасть. У мене є таке відчуття, що Тимошенко буде у нас, її відправлять до Берліна. І потім скажуть — Україна зробила правильний крок, тому ми можемо підписати угоду.
— Зараз в призму німецьких ЗМІ потрапляють дуже вибіркові новини: справа Тимошенко, FEMEN, Чорнобиль... Обізнаність німецького читача про події в Україні дуже низька. Чи бачите ви в німецькій пресі інтерес розбиратися в тенденціях України? Якщо ні, то чому?
— Рівень того, що люди знають про Україну, завжди був дуже низький. Якщо ми говоримо про Східну Європу, то цікавляться Росією. Це трохи змінилося торік, коли відбувалося Євро-2012. Але, на жаль, цей інтерес знову падає. Ми прагнемо більше писати про Україну, привернути увагу наших читачів. Можливо, коли підпишуть Угоду, інтерес зросте.
