Днями в Києві відбулися публічні дебати «Україна — Німеччина: Як ситуативне партнерство перетворити на пріоритетне?», ініційовані Інститутом світової політики з метою вироблення рекомендацій для поглиблення відносин між двома країнами. У цих дебатах брав участь старший науковий співробітник Трансатлантичної академії у Вашингтоні, експерт Європейського центру Карнегі в Брюсселі Ульріх ШПЕК. Один з учасників безапеляційно зазначив, що ініціатори дебатів помиляються і стратегічне партнерство між Україною та Німеччиною було започатковано в березні 2014 року. Ексклюзивне інтерв’ю з німецьким експертом паном Шпеком розпочалося з питання, чи справді Берлін вважає Київ стратегічним партнером і загалом якою бачать самі німці роль їхньої країни у розбудові України як процвітаючої держави.
— Україна може стати стратегічним партнером Німеччини, якщо стане незалежною від Росії. Інакше кажучи, це відбудеться тоді, коли Україна стане цінністю, чимось на зразок якоря для Німеччини в регіоні, який дотичний до Білорусі, Південного Кавказу. І при цьому варто також зважати на майбутнє Китаю. Ми нещодавно бачили, як Україна відправила товарний потяг до Китаю в обхід Росії, який прибув до місця призначення за 15 днів. Планується зменшити цей строк до десяти днів. Якщо поглянути у майбутнє, то можна припустити, що Китай матиме ще більшу вагу в Євразії і Україна стає цікавою без того, щоб враховувати роль Росії та її агресію. Тому Україна як партнер може бути дуже цікавою для Німеччини, але це залежить від того, як вона буде розвиватися.
«УКРАЇНА МАЄ ШАНС ПОБУДУВАТИ КРАЇНУ, ЯКУ ВОНА САМА ХОЧЕ»
— Щодо заяви мільярдера Трампа, одного з претендентів від республіканської партії на номінацію в кандидати у президенти, що Україна — це проблема Європи. На мою думку, Україна, перш за все, — це можливості, причому для самих українців. Адже ваша країна має все необхідне, щоб досягти успіху. Проблемою є лише політична система. У вас є все: освічені люди, природні ресурси, сільське господарство, щоб стати привабливим пунктом для інвестицій, туристів. Але, на жаль, Україну стримують у її прагненні рухатися до Заходу — у прагненні, зумовленому її культурою, історією, географічним положенням. І це стримування обумовлено тим, що люди на Заході не уявляють собі Україну без Росії.
Втім, я вірю, що одного дня конфлікт таки буде розв’язано, настане стабільність, а наступною умовою є реформи, послаблення корупції. Особливо важливо змінити культуру, щоб корупція стала неприйнятною для людей як частина політичної ментальності. Відтак потрібно змінити ментальність. І якщо названі вище умови будуть реалізовані, тоді ми побачимо вкладання значного капіталу, зокрема з Німеччини і Заходу загалом, а також пожвавлення інтересу до України з туристичного погляду. Україна має шанс побудувати країну, яку вона сама хоче. І це не така й далека мрія.
«НЕДОРЕЧНО СТОРОННІМ ВТРУЧАТИСЯ Й ГОВОРИТИ, ЩО ВАМ РОБИТИ»
— Ваша країна дуже велика, і недоречно стороннім втручатися й говорити, що вам робити. Сумніваюся, що українці хочуть, щоб їм читали лекції. За час мого перебування тут і спілкування з різними людьми у мене склалося враження, що проблема — не в грошах, а, радше, в інституціях. І саме тому донори на Заході є скептичними. Вони дуже зацікавлені в дотриманні умов і не хочуть вкладати кошти в дуже корумповану систему, де їхні гроші просто зникнуть. Ось чому Захід неохоче надає величезні гроші в руки чиновників.
Тому важливішою проблемою зараз є інституції, верховенство права, реформи. Крім того, питання полягає не в тому, щоб мати нові закони, а в тому, щоб жити з новими звичками і новою ментальністю. Я зрозумів, що люди готові до цього, створюються нові рамки, помітне велике бажання з боку громадянського суспільства тиснути на владу. Але, звісно, очевидним є також те, що наразі прогресивні плани наражаються на стіну глибоких владних структур у країні, олігархів.
Що ж до різних сум, які потрібно інвестувати в Україну, щоб відродити економіку. Не можна під час спаду створювати штучний попит — потрібно мати інфраструктуру, компанії, а ще важливіше — створювати реальний бізнес. А для цього потрібні закордонні інвестиції. Але закордонні інвестори досі неохоче йдуть на це — вони бояться геополітичної нестабільності й досі розглядають вашу країну як нестабільну.
«ВАЖЛИВО ДЕМОНСТРУВАТИ, ЩО ВИ СПРОМОЖНІ РЕАЛІЗУВАТИ РЕФОРМИ»
— Справді, для України важливо мати історію успіху і демонструвати, що ви не перебуваєте в розпачі. Потрібно демонструвати Заходу, що ви спроможні реалізувати реформи. Але дорожню поліцію в Україні було створено за допомогою США, як це було і в Грузії. І очевидно, що це легка перемога, а не глибока структурна реформа. Якщо говорити про судову систему, то це величезна система, де перетинаються величезні інтереси, тут на кону безкарна маніпуляція системи у приватних інтересах. І ця реформа значно глибша, судді мають отримувати реальну конкурентну зарплату, щоб їм ніколи не доводилося більше брати хабарів.
Американці — більш прагматичні й роблять ставку на простіші речі, що також є важливим, але вам потрібен успіх не лише на коротку перспективу, а й у реалізації довгострокових реформ. І метою Угоди про асоціацію і ЗВТ разом з технічною допомогою, підтримкою ЄС саме і є більш глибокі реформи, які мають тривати кілька років.
«НІМЕЧЧИНА МАЛА ПООБІЦЯТИ ЗРОБИТИ ВСЕ МОЖЛИВЕ НА ПІДТРИМКУ ЧЛЕНСТВА УКРАЇНИ В ЄС»
— Шкода, що Ангела Меркель дуже обережна щодо надання обіцянки членства України в ЄС. Адже кожна європейська країна може подавати заявку на членство в ЄС. Якщо Україна є країною ліберальної демократії, ринкової економіки і стабільною державою, то я не бачу інших причин на перешкоді її приєднання до Європейського Союзу. Це очевидно з точки зору географії. І обіцянка чи перспектива членства в ЄС були б тим кроком, який у поєднанні з реалізацією Угоди про асоціацію привів би Україну ближче до стандартів ЄС. Це довготривалий шлях, і ми не знаємо, як багато це займе часу, можливо, десять років. Я вважаю, що Німеччина мала пообіцяти зробити все можливе на підтримку членства України в ЄС. Я зовсім не розумію, чому Меркель не робить цього. Я вважаю це помилкою, бо така обіцянка змінила б ситуацію в Україні, а також ставлення інвесторів. Напевно, вона дивиться на це таким чином. Але це реальність, тому Україна має скористатися тією підтримкою, що є, та співчуттям.
Що ж до членства НАТО, то така перспектива зараз нереальна. Більше того, правда полягає в тому, що обіцянка членства в НАТО зробить вашу країну більш вразливою до російської агресії, адже це не дає гарантій безпеки.
Тому вам треба пройти довготривалий шлях до фактичного членства. Таким чином, я порадив би вам більше думати про оборону й цілеспрямовано працювати над тим, щоб ваша країна стала сучасною країною із сильною модернізованою армією та отримувала реальну допомогу від НАТО, США, держав-членів ЄС.
«ВАЖЛИВО, ЩО УКРАЇНА ДЕМОНСТРУЄ СВОЇМ ПАРТНЕРАМ, ЩО ВОНА НЕ ПРОБЛЕМА, А ЧАСТИНА РІШЕННЯ»
— Сьогодні стає дедалі очевиднішим, що Росія не виконала своєї частини Мінська-2. Вона тільки посилює свою військову присутність, збільшується кількість обстрілів українських позицій, і ситуація погіршується. Тому стає очевидно, що ми не можемо підтримувати аргумент, що Україна повинна виконати всі умови Мінська-2, коли інша сторона не виконала жодної умови. Ми маємо спостерігачів ОБСЄ, міністерство закордонних справ Німеччини точно знає, що відбувається. Тому не думаю, що Німеччина підтримуватиме тиск, який був останніми тижнями, тому що Росія стала агресивнішою. А коли Росія стає агресивною, буде більше єдності Заходу й більше підтримки України.
Це добре, що Україна все підготувала і може стверджувати на міжнародних зустрічах, що це не ми блокуємо Мінськ-2. Дуже важливо, що Україна демонструє своїм партнерам, що вона не проблема, а частина рішення, і саме Росія є проблемою.
