Вистава «Білосніжка та семеро гномів» у столичному Театрі оперети народжувалася, швидше, не завдяки, а всупереч — і політичному життю країни, і внутрішній ситуації в театрі. У дні помаранчевої революції оперета підтримувала демонстрантів, надаючи приміщення для нічлігу й допомагаючи їм продовольством. Оперетівці перенесли святкування 70-річчя свого театру, яке раніше планували відзначити в грудні, потім було скасовано вистави, репетиції...
Суб’єктивною причиною, з якої прем’єра «Білосніжки...» опинилася під зривом, стала смерть (у 37 років) автора лібрето і режисера вистави Олександра Денякова. Глядачам Деняков відомий як темпераментний і органічний актор, колеги пам’ятають його як добру та інтелігентну людину, яка страшенно любить театр. «Білосніжка» мала стати дебютом Олександра як режисера... Закінчувати постановку довелося Богдану Струтинському. У переддень Новорічних свят відбулася прем’єра «Білосніжки та сімох гномів». У цій виставі відбувся дебют Тамари Калінкіної, випускниці Київського вищого музичного училища ім. Р. Глієра (клас Т. Коваль). У ролі Принца виступив Арсен Примак, студент Національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Ця молода пара акторів володіє певним синтезом, який необхідний для оперети: ефектна зовнішність, прекрасна пластика, добрі вокальні дані, чітка дикція в розмовних сценах… Так, Арсен, другий рік працюючи в театрі, вже може похвастатися різноманітним репертуаром: починаючи з характерного «жлоба» Феді Мефіля в трагіфарсі «Таке єврейське щастя» до романтичних образів — ролі Принців у «Карнавалі казок» і «Білосніжці...». Примак набуває навичок акторської професії безпосередньо на практиці (сцені), і для оперети пряма вигода, оскільки чоловічий склад трупи нині значно скоротився.
Звертаючись до популярних сюжетів є небезпека в чомусь повторитися чи доповнити канву, що нерідко розосереджує драматургію. Складно було Олександрові Денякову, який знав не лише першоджерело казки братів Грімм, але й численні театральні версії цієї казки; нелегко довелося й композиторові Володимиру Домшинському. Адже є приклад — відомий балет «Білосніжка та семеро гномів» В. Павловського, який уже багато років іде на сцені Національної опери України. Однак драматургія вистави і музика у версії оперети виявилася цікава не лише маленьким глядачам, але й дорослим. У їхній «Білосніжці...» добрі діалоги та образні тексти для музичних номерів. Композитором блискуче використано жанрові характеристики — пісенність і аріозність (у партії Білосніжки і Принца), незграбно-завзята скерцозність — в «обрисовці» характерів Гномів. Найбільш яскравий, в акторському плані, образ Роззяви (Оксана Прасолова). Схоже, що в опереті народилася цікава характерна акторка. Запам’яталася глядачам і зла Мачуха (Людмила Бєльська). Раніше акторка виконувала каскадні ролі, а останнім часом блискуче грає характерний репертуар: навіжена і зворушлива Мірабелла в «Циганському бароні» І. Штрауса, спокуслива і вогнедишна Солоха в «Сні перед Різдвом» І. Поклада, а також кокетлива та сексапільна Вікторія в покладівському «Такому єврейському щасті». Мачуха Л. Бєльської в «Білосніжці...» парадоксальна — вона красива, але це зловісна краса. Композитор схарактеризував героїню «рваними» ритмами та колючими інтонаціями танго. Блискучі вокальні дані дозволяють Бєльській у музичних номерах і постогнати, і зловісно пореготати, і агресивно «прогарчати» текст.
У виставі вперше було залучено дитячий хореографічний колектив «Лелеченьки» (керівник — Віктор Литвиненко). Хлопці блискуче виконують ролі лісових звіряток і квітів: трепетні, природні, співчутливі… Постановка «Білосніжки...» вийшла легкою, танцювальною, пластичною (балетмейстер — Олександр Сегаль).
Серед яскравих режисерських вирішень — Дзеркало. Традиційно воно представлене реквізитом чи декорацією. У нинішній постановці воно персоніфіковане (цю роль виконує Ганна Середа). «Живе» дзеркало не лише повторює рухи Мачухи, але й проявляє емоційні реакції: ображається, погоджується, підкоряється. Оригінально вирішений костюм (художник по костюмах — Ірина Діавиденко: срібляста парчева блуза й чорний низ нагадують люстерко на ручці.
У «Білосніжці...» багато спецефектів, які привертають увагу маленьких глядачів: гра світлом, сріблястий дощик, який летить із колосників, феєрверки… Вихід акторів із зали для глядачів дуже пожвавив дитяче сприймання — адже побачити в двох кроках справжнього Гномика чи Принца — це справжнє диво. А найвищою оцінкою для учасників вистави була реакція маленьких глядачів, які прямо із зали спілкувалися з Білосніжкою, лаяли Мачуху і навіть підказували героїні не їсти яблучко. Діти повірили всьому, що відбувалося на сцені — і добрій Білосніжці, й злій Мачусі. А значить — театр оперети повністю підтвердив слова Льва Толстого: «Дітей не налякаєш суворістю. Вони не зносять лише брехні».
