«Театр у пошуках істини»

На сьогоднішній день цей форум  залишається чи не єдиним авторитетним театральним  заходом із  міжнародним статусом. А про те, що «Мельпомена» справді довгоочікуване й улюблене свято для херсонців, говорить той факт, що квитки на фестивальні спектаклі були розкуплені ще задовго до початку подій.  Хоча через економічну скруту масштаби фесту стали скромнішими, однак рівень показаних вистав був дуже достойним. 

У Херсонському академічному музично-драматичному театрі ім. М. Куліша, де організовують і проводять фестиваль, цьогоріч відбулися 24 вистави відомих театральних колективів із чотирьох країн (Грузії, Португалії, Угорщини і України. Вітчизняний театр був представлений колективами зі Львова, Одеси, Миколаєва, Дніпропетровська, Черкас і Києва. За традицією форум почався карнавальною ходою вулицями міста, де було встановлено своєрідний рекорд України – одразу 386 дітлахів та дорослих станцювали гопака! 

У «Мельпомени Таврії» завжди особлива увага до сучасної драматургії. І цьогоріч на спеціально організованому майданчику Green-zone відбувалося спілкування всіх охочих із драматургами і читка їхніх п’єс. Так, відомий білоруський драматург Андрій Курейчик, давній друг фестивалю, привіз на ознайомлення дві нові, ще не поставлені, п’єси: серйозну сімейну драму «Skаzка» та ексцентрично-фантастичну комедію «Таємні зустрічі СД і ПП» – це діалоги Сальвадора Далі і Пабло Пікассо.

  Green-zone-2015 доповнилась відкритими репетиційними процесами. Прем’єра «Ромео і Джульєтти» В.Шекспіра у Херсонському театрі  планується на  серпень, а нині репетиціями театр долучає глядачів до майбутнього спектаклю. Ще один цікавий експеримент. П’єсу «Сканінг» молодого драматурга Євгена Марковського вдень прочитали актори Херсонського театру, а увечері виставу режисера Альони Снігурченко показали артисти Черкаського академічного музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка. Ця постановка – один із результатів «лабораторії молодих» цього театру. Складно написана в жанрі умовної і схематичної антиутопії, п’єса-фентезі про життя людей-гвинтиків у системі стала своєрідним застереженням. Насправді сканується майбутнє того простору, де людей роблять організованими зомбі, де хтось зверху лозунгово вдавлює в них інформацію про постійного зовнішнього ворога і де заборонено мати власну думку. Сильною стороною цієї вистави стала її сценографія, тому саме в номінації за «Краще сценографічне рішення» й було відмічено її художників-постановників Сергія і Наталку Ридванецьких.

Про вартість людського життя нагадує й зовсім нова вистава Львівського академічного театру «Воскресіння» – філософська драма «За дверима» В.Борхерта у постановці Ярослава Федоришина. «П’єса, яку не поставить жоден театр і не захоче дивитися жоден глядач» – так було написано в анотації до цієї постановки. Та глядачі фестивалю не просто дивилися, а з особливим співпереживанням занурювалися в атмосферу і зміст вистави (вона стала переможницею у номінації «Краще образно-пластичне рішення вистави»). Адже надто вражаючі аналогії із сьогоденням. Людина повернулася з війни і опинилася за дверима життя…Сутність вистави в тому, що ми розучилися чути Бога і співчувати одне одному. Сценічний простір, нагадуючи циркову арену, власне, констатує – політика і наше життя схожі на цирковий спектакль. Та театр усе ж дає оптимістичний вихід – вояк Бекманн знаходить порятунок…у любові. Ця тема любові до ближніх, а ще взаєморозуміння і робота душі продовжились у двох камерних виставах Миколаївського академічного театру драми і музичної комедії «Лист до Бога» та «Льовушка» за оповіданнями Анатолія Крима у постановці київського режисера Ігоря Славінського. Актриси театру Людмила Баранова і Світлана Нікітасенко, які втілили образи української бабусі Даші і єврейської бабусі Рози й дали відповідь на запитання: «Що може примирити людей з різними поглядами і традиціями?», були визнані «Кращим акторським дуетом».

Сучасністю теми виділялася ще одна постановка – «Сталкери» за п’єсою «Баба Пріся» молодого українського драматурга Павла Ар’є, що нині мешкає у Німеччині. Це спільний проект київського експериментального театру «Золоті ворота» та академічного Молодого театру у режисурі Станіслава Жиркова. Історія про сім’ю з Чорнобильської зони відчуження: загадкову бабу Прісю, її хвору доньку та недоумкуватого онука. Безумовно, ця «специфічна комедія» наповнена креативною режисурою і помітними акторськими роботами, а Ірма Вітовська здобула бенефісну роль, що й було відмічено у Херсоні – номінацією «За кращу жіночу роль». Та сама тема вистави прочитується надзвичайно злободенно. За словами режисера, «зона – це метафора для стану, в якому перебуває Україна». І хоча всі критики ще з першого київського показу одноголосно назвали «Сталкери» подією цього року, і на нинішній «Мельпомені» постановка здобула Гран-прі, все ж хочеться внести «зерно» занепокоєння тим, що сучасна українська драматургія, беручи приклад із нової російської драми, чомусь показує героїв своїх творів лише маргінальними, нещасними, часом неадекватними. І це насправді вже затягнулося у часі і стає проблемою сучасного театру і кіно… 

ГРАН-ПРІ ЗДОБУЛИ «СТАЛКЕРИ» МОЛОДОГО ТЕАТРУ (КИЇВ)

Ще один спектакль театру «Золоті ворота» «Мітіне кохання» за Іваном Буніним (режисер із Херсона – Владислава Бєлозоренко) на цьогорічному фестивалі став кращим у трьох номінаціях: «За камерну виставу», «За акторський дебют» – Дмитро Олійник і «За сценічну  пластику» –  хореограф Олександр Маншилін. І цим довів, що проста і зворушлива історія, світлі та наївні людські почуття і сьогодні мають відгук у серцях глядачів.  

Два провідні Національні театри – Львівський ім. М.Заньковецької (який давно не був на «Мельпомені Таврії») і Київський ім. І.Франка нагадали про себе моновиставами, які вже потрапили в історію українського театру. Адже вистава «Божевільна» – про один день дружини Івана Франка Ольги Хоружинської  сучасного письменника з Галичини Романа Горака у постановці знаного режисера Алли Бабенко і у блискучому виконанні актриси Олександри Лютої (до речі, землячки херсонців, учениці знаного театрального майстра Богдана Козака) – це незабутній майстер-клас для будь-якої публіки в будь-який час. А складний експеримент «Момент кохання» за В. Винниченком, поставлений Т. Жирком і зіграний Євгеном Нищуком, увінчався номінацією «За створення сценічного образу героя-романтика».

«Вишневий сад» у Державному академічному російському театрі ім. Грибоєдова (Тбілісі, Грузія) – це сценічна версія за А.Чеховим, у центрі якої болісні згадки-роздуми у Парижі головної героїні Ранєвської і питання самій собі – а чи любить вона таку батьківщину? Постановку здійснено спеціально для народної артистки Грузії Гуранди Габунія, роботу якої на «Мельпомені» відзначили в номінації «За віддане служіння театру». Музичну моновиставу «Жовтий янгол» – мікс пісень Олександра Вертинського і жіночого монологу, вже близько десяти років у цьому театрі виконує інша грузинська актриса – Ірина Мегвинетухуцесі і, за її словами, в залежності від країни, залу і глядачів вона має нову тональність і імпровізаційну наповненість. Між іншим, мама Ірини –українка, сама актриса народилася в Харкові, закінчила там театральний факультет інституту мистецтв, була ученицею Олександра Сердюка, 28 років працює в грузинському театрі і з великим хвилюванням приїхала на виступ у Херсон.

Уже знайомий херсонцям Угорський театр ім. Йокая (м. Бекешчаба) був відзначений журі «Мельпомени» у номінації «За збереження та популяризацію національної культури». Їх музична вистава «Солдати Караді», з одного боку, продемонструвала високий акторський клас, а з другого – затягнула глядачів у дещо складний лабіринт сюжету.    

У фестивальній афіші були й дві вистави португальського театру СТВ СіrcodeBraga. І якщо виставу-діалог «Малюнок Пікассо» Д.Хетчера українські глядачі бачили на минулій «Мельпомені», то «Останній акт» О.Шипенко і А.Лангхофф – спектакль-дискусію про театр і його пошуки, актори з далекого міста Браги зіграли в експериментальній формі спілкування з публікою, що взагалі притаманно їхньому стилеві. А керівник театру, режисер і один із визначних португальських акторів Руї Мадейравідмічений був відмічений у номінації «За утвердження засобами  театру громадянської позиції митця».

А от актори Херсонського театру обрали для показу свою останню прем’єру – музично-ексцентричну комедію київського драматурга Тетяни Іващенко «Рольові ігри» (краща у номінації «Акторський ансамбль»). А також дві камерні вистави нового театрального майданчика – «Сцени під колом»: «Будинок на кордоні» С.Мрожека, який назвали «трагіфарс сьогодення», і моновиставу у виконанні Сергія Михайловського Gethappy (перемога в номінації «Краща чоловіча роль»). Усі вистави – у постановці режисера-експериментатора Сергія Павлюка, який і був названий «Кращим режисером».

Не забули на фестивалі й про найменших глядачів, яким Херсонський академічний театр ляльок подарував стару-нову казку «Кіт у чоботях» (за Шарлем Перро, режисер Сергій Брижань) і запропонував подивитися на цю дивовижну історію сучасними очима і дечого повчитися. Це вилилось у номінацію «За високу культуру спілкування з глядачем».

Насправді «Мельпоменою Таврії» кожного року живе не лише театр і його гості, а й усе місто. І кожного року життя і сьогодення усієї країни вносить свої корективи й заходи у вир фестивального життя. Так, у День прикордонника в театрі для більше, ніж півтори сотні херсонських захисників кордону було організовано незабутнє свято: нагороди найкращим бійцям, привітання, квіти і велика концертно-театральна програма. А ще на всі вистави фестивалю частина квитків була безкоштовно передана учасникам АТО та їхнім сім’ям. І дуже влучними стали слова генерального директора-художнього керівника херсонського театру і директора фестивалю «Мельпомена Таврії» Олександра Книги: «Найперша місія мистецтва – це об’єднувати людей! Нам сьогодні важко, та без таких месиджів, які ми робимо, неможливо жити. Вони дуже важливі»…