Людмила Заседа

Скоро, зовсім скоро завітає нев’янучий Валентин, легко відкоркувавши черговий неофіційний всесвітній день випатраного гаманця. Звичайно, з минулого року встигла забути про нього, та зайшла якось в одну дизайнерську студію (як завжди, це всього лише ательє у великій орендованій квартирі), за...

Вирвавшись із сірого мішка київської зими до південного Криму, відразу ніби радісно млієш від захвату: все зелене — яка краса! Квітнуть троянди і жасмин у ботанічному саду, галявини всипані пролісками; хвилює аромат ялівцевих гаїв, а безстрашність круч над морем гостро підсилює інтригуючу свіжість...

В один із осінніх днів минулого року сталася малозначна подія, про яку я давно забула. У районі майдану Незалежності підбіг схвильований чоловік і поквапно, ковтаючи літери, уточнив стандартно — Do you sрeak English? Мимовільно відзначила, що його доглянутість, навіть витонченість якось не в’...

Ми стояли й захоплено розмовляли, як буває, коли зустрічаються люди, що симпатизують одне одному. Тонізуюче упивалися не лише згадуючи, а й радіючи, що сьогодення вельми творче насичене. Словом, стрекотіли на одній хвилі.Завжди приємні люди не болісно амбіційні, ті, кому відпущені й здібності, й...

Вони завжди в родині складали якісь свої казки й вірші місцевого значення. Скільки пам’ятала себе 19-річна Поля — стільки пам’ятала і їх наївну, спільну з мамою, творчість. Щось на зразок «промочила мама ножки и купили мы сапожки», або казку про великий палець. У цій маленькій родині Поліна та її...

Вересень, отримавши, очевидно, дуже вигідний кредит у прохолодної весни, настільки розслабився, що квіти сприйняли обійми бабиного літа з літнім ентузіазмом. У Національному ботанічному саду імені Миколи Гришка в 3,5 гектарному розарії не помітила й тіні передосіннього переляку в чарівних створінь...