Люба Долід

В неї ніколи не було дітей, та й чоловіка теж. Доля обділила її в цьому — скривдила в особистому житті. Єдиною розрадою і втіхою в її вже далеко не молодому житті є робота. Вона працює в маленькому магазинчику, продає солодощі: печиво, шоколад, халву, цукерки...Деколи сусідські діти заходять до неї...

17 грудняНа одній із маленьких карпатських станцій в вагон електрички зайшов старий, весь білий від сивини дідусь. Його обличчя із сяючою усмішкою доброти сильно різнилося серед пасажирських: похмурих, заклопотаних, задуманих, нервових і навіть злих. Присівши біля мене, він довго молився, а потім...

16 грудняНіч Святого Миколая — загадкова для дітей і дорослих, бо під її темно-чорнильною вуаллю, як у шляхетної дами, прихована сама таємничість: саме тоді, опівночі, з неба до людей на землю, по місячно-кришталевій доріжці, встеленій намистом із дрібненьких зірок, на своїх, нанизаних сріблястими...

1 грудня Львівська вулиця Стрийська — моя рідна. Так, вона не стара й давня, а сучасна й модерна, але вона мені близька, — там моя оселя. А Львівський автобусний завод (ЛАЗ) поміж усього іншого є її, так би мовити, «сучасною оздобою дня і часу»: напівпорожній, майже розвалений, але все ж ледь...

10 листопадаВірус, який буреносно увірвався в життя людей Західної України, приніс із собою неспокій, який породив страх. Відчутно, що якась невидима сила стримує повсякденний ритм людського життя: напівпорожні кав’ярні, незвично-спокійна напроти Оперного, в центрі міста, «стометрівка», принишклі...

27 жовтня Осінньо-вечірніми вулицями Львова гуляв бешкетний вітер: він зухвало, насміхаючись з перехожих, виривав у них парасольки і жбурляв у калюжі, де купалося золоте кленове листя. Але занудьгувавши, попросив в осені холодного дощу і вже разом із ним залюбки поливав людей, обвітрюючи їхні...