В’ячеслав Медвідь

Десять років тому я, пригадую, серйозно перераховував прізвища, назви творів і старанно пояснював, чим вони можуть зацікавити людину, яка доти не прочитала жодного українського роману. Навіть вдавався до паралелей: от роман Феодосія Рогового «Свято останнього млива» своєю проблематикою набагато...

Так, ця вулиця вже не належить тобі, ти тут чужий, нею краще промчати в автомобілі, заплющивши очі, звісно, не за кермом. І справді заплющуєш очі, аби так проминути кілька кварталів. Ледь торкаючись лобом віконної шиби. Уп'явшись у поручень при вікні. Похитуючись, мов від якогось недоброго сп'...

Зрозуміло, що всі ці старосвітські батюшки та матушки, Кайдаші, баби Параски й баби Палажки не відповідали естетичним канонам, які диктував шал революційної перебудови. Блискучий поет і літературознавець Микола Зеров ставив питання руба, чи належав письменник до гуртків або організацій; чи...

Недавно зі мною трапився казус. На запитання кореспондента Українського радіо щодо мого ставлення до деяких тенденцій у сучасній літературі, я раптом роздратовано вибухнув цілою промовою. Що більше я говорив, то дедалі зніченіше почувався журналіст. У запалі мені й на думку не спало, що диктофон...

Із кожною новою вилазкою до «провінції» помічаєш, як жадоба пізнання, збирання матеріалу, загалом радість від усілякої народної екзотики зроджують у душі спротив: ми переповнені знаннями, що починають пригнічувати, донищувати рештки оптимізму. Цим разом шляхи мандрів пролягли просторами...

Український читач не любить запопадливих авторських передмов («не подумай, читачу», «будь-яка схожість» тощо). Вихований на класиці, улюбленій або ж читаній з програмової принуки, він сторіччями звикав до оповідно-сповідальної прози, тож не дивно, що нині, за «постмодерної» доби, вдовольняє...