Я настільки постарів і застарів, що продовжую любити трамвай. Вам цього не зрозуміти. А я з трамвайної підніжки, на «ковбасі», в юрбі злиплих пасажирів, із сидіння, де знайомлюся з дівчиною, із заднього майданчика, де їду з дітьми, — все одно під акомпанемент трамвайного дзвінка наївно кричу: руки...