Влас Пошатай

Дома Семена вже чекали — постелили на кухні. Воно й краще. Відкрив той портфель — а там папери, документи, канцелярщина, ще й урядова печатка, ні тобі копійки грошей. Міністерський портфель, тьху! «Треба б здати від гріха подалі», — подумав Кухарачко і прикинув, на що можна розраховувати за...

«Ні, ви нам скажіть! Ми хочемо знати правду, правду, нічого, окрім правди!» – тільки й чути зо всіх боків. Дорогу не перейдеш, щоб у правду не вляпатися, не відмитися потім. Ви пам'ятаєте того правдолюба з сіпаючим оком? Він так гарячкував, що градусники зашкалювали. «Гвалт, грабують! – верещав...

Нарешті настав день, коли змінилося все навколо. Грім грянув, небеса розверзлися, білосніжний ангел явився. — Тьотя Ася приїхала! — зрадів народ. Тьотя Ася з'явилася з якимось тромбоном. Вона засурмила — й на землю вперіщив дощ, від якого чорне стало білим, а біле і взагалі щезло. — Ну ні...

А діло, значить, було так. У минулому артист Козерізької філармонії (хорова капела «Козачок»), Василь Іванович Буркота через відому свою слабину та внаслідок загального державного занепаду зазнав нищівного життєвого фіаско й став «бомжем» Васьком Шипом. Настирливе прізвисько заслужив він на ниві...

Пасажирський № НН виходить із Крутого Рогу о 14.10, щоб о восьмій ранку бути в Чадіївці, та раніше полудня ніколи в ній не з’являється, бо пива у провідників нема, є горілка, але дорога, ну й на станціях народ висипає, щоб затаритися, і плутається під колесами. Спека. Ріднесенький запах... Іванов...

Уся ця історія трапилася в молодій незалежній країні. Держава молода, проблеми старі, борги нові. Весна. Невиспаний, як завжди, заклопотаний прем’єр-міністр з самого ранку став вештатися по кабміну, прозваному «Білим домом», і докучати чиновникам. Десь незграбно притулився до свіжопобіленої стіни...

Позаминулого року в Японії сталося дев’ять убивств, минулого — аж 12. Такий сплеск насильства, що навіть японські гангстери, ці якудзи, забили на сполох. Спічкін прочитав про це в газеті і спершу не повірив. Щоб 12 убивств на всю їхню Японію, та на одне наше Козеріжжя більше припадає! Однак потім...

Приходимо, йдемо... Та це що ж, прохідний двір, чи що? Протягом так і дме, ніщо не затримується. Наш будинок — ні Європа, ні Азія, а дивися ж ти — усім місця вистачає, ніякої тісняви, вікон-дверей понарубали — стін не залишилося. Варяги приходять і йдуть, а проблеми залишаються. Соціалізм...